Міжнародні відносини

РОЗДІЛ 7. Концентрація зусиль на розрядку

Напруга в складних міжнародних відносинах — глобальних, регіональних і локальних, при наявності у обох сторін біполярного світу такої кількості зброї масового знищення, що можна було знищити світ, спонукало керівників як Сходу, та і Заходу утримуватись від крайніх заходів і домагатись розрядки міжнародного напруження. Але складність міжнародних процесів, характер їх розвитку тривалий час не створювали умов для розрядки. На початок 70-х років становище в світі було непростим. Проте певні зміни в «холодній війні» відбулись, і вони давали підстави сподіватись на можливість досягнення розрядки. Якщо спробувати визначити їх, то можна назвати такі фактори (хоча міжнародні відносини — не математика, тут немає одностайних констант).

Відбулось певне ослаблення обох ворожих військово-політичних блоків — НАТО і ОВД. Соцтабір розколовся трохи не пополам: на бік КНР у Європі стали Румунія і Албанія. В Азії прокитайську налашто- ваність проявляли КНДР і де в чому В’єтнам. Да і в таких соцкраїнах як Польща, Угорщина, Чехословаччина внутрішні настрої щодо СРСР стали далеко не дружніми.

В НАТО теж відбулись негаразди: з військової організації блоку вийшли Франція та Греція. Вихід першої досить боляче відзначився на військовому стані НАТО в Європі. Ослаблення обох блоків не спонукало сторони до конфронтації.

Істотним фактором було і певне ослаблення напруження в Європі. Головним джерелом напруження тут було німецьке питання та його невирішеність. З одного боку, Берлінське питання, намагання НДР і СРСР позбавитись «ракової пухлини» в НДР — західної зони в Берліні, через яку східнонімецьке населення втікало на Захід. З іншого — надмірні амбіції канцлера Аденауера, який відкидав фактор поразки Німеччини у другій світовій війні і вимагав перегляду кордонів, серед яких і приєднання НДР до ФРН. З виникненням берлінського муру в 1961 р. і приходом в 1969 р. на посаду канцлера ФРН Віллі Брандта, який розпочав «нову східну політику», обидва фактори, що створювали в Європі постійне напруження, відпали.

Можна назвати і такий істотний фактор, як розуміння керівництвом обох блоків необхідності припинення безмежної гонки озброєнь. В світі в ворожих блоках накопичилась така кількість зброї масового знищення, що її б вистачило не лише на те, щоб знищити супротивника — його можна було вже знищити кільканадцять разів, а разом з ним — і все людство. Людям набридло кожного дня чекати собі на голову атомну бомбу. В цьому сенсі радянсько-американські досягнення в укладенні договорів про «зменшення небезпеки виникнення ядерної війни» та про певне обмеження гонки озброєнь¹ сприяло створенню сприятливих умов для досягнення розрядки.

Але сколихнути в міжнародних відносинах вже налагоджену і добре відпрацьовану двосторонню конфронтацію, яка створила «холодну війну», було дуже нелегко.