Міжнародні відносини

Палестинська проблема

В її основі стоїть питання: чи існує окрема палестинська нація? Чи це араби, які жили в Палестині? Відповіді на це питання досить значима.

Арабські держави визнають палестинську політичну спільноту. Палестинський рух розпочався після 1949 р., коли в наслідок перемоги Ізраїлю у першій арабо-ізраїльській війні (15 травня 1948 р. — 25 січня 1949 р.) Палестина як держава (нехай підмандатна, хай під системою опіки) перестала існувати. Тоді палестинська проблема обернулася проблемою палестинських біженців, людей, позбавлених своєї території і змушених жити в сусідніх арабських країнах у важких умовах таборів для біженців, де людей позбавлено нормальних життєвих умов. Часто палестинці, не виїжджаючи з місць свого проживання, опинялись в становищі іноземців через те, що їхні землі були захоплені сусідніми арабськими державами — Йорданією, Сирією, Єгиптом.

У січні 1964 р. в Каїрі арабська конференція на високому рівні ухвалила постанову про створення «Армії визволення Палестини». Йшлося, звичайно, про визволення палестинських територій, захоплених Ізраїлем. 28 травня 1964 р. в Єрусалимі (тодішній йорданській частині міста) зібрався «Національний палестинський конгрес», в якому брали участь керівники арабських держав. На той час сформувався вже палестинський визвольний рух, в який входили палестинські організації різних напрямків, від військових загонів до поміркованих об’єднань. Всі вони врешті-решт входили до Організації визволення Палестини (OBП^[1]), яку очолив Ясір Арафат. Ця організація (її скоро на зустрічі керівників арабських держав в Александрії було прийнято до Національного палестинського конгресу) стала не лише на чолі палестинського руху, але її голова Ясір Арафат сприймався трохи не як лідер арабського світу (в чому складав конкуренцію Насеру)^[2].

Забігаючи вперед, скажемо, що в подальшій діяльності ОВП дала перевагу «зброї слабких» — стала підтримувати терористичні методи боротьби. Спочатку це були військові дії — збройні акції проти Ізраїлю, пізніше перевага надавалась відверто терористичній діяльності. На що Ізраїль відповідав жорстокими військовими діями проти палестинського населення, що перетворило ситуацію на Близькому Сході на перманентно ультранапружену. Хоча в арабо-ізраїльських війнах нестачі не було.