Міжнародні відносини

Події в Лаосі і Камбоджі

Американська війна у В’єтнамі розповсюдилась і на дві сусідні країни Індокитаю — Лаос і Камбоджу. Хоч з американського боку вона не досягла там таких великих масштабів і такої гострої напруги, як у В’єтнамі і носила в кожній з цих країн свою внутрішню специфіку

В Лаосі американське збройне втручання і національно-визвольна боротьба лаоського народу з різним ступенем напруги тривала з травня 1964 р. до лютого 1973 р. 21 лютого 1973 р. була досягнута угода з урядом В’єнтьяну (столиця Лаосу) про встановлення миру в Лаосі. Підписаний 14 вересня того ж року Протокол до В’єнтьянської угоди передбачав врегулювання внутрішніх чвар в Лаосі і створення там Тимчасового уряду національної єдності. Хоча становище в країні було складним у зв’язку з існуванням там трьох типів влади. 3 травня 1973 р. почався поступовий перехід влади під контроль сил визволення, який закінчився проголошенням 2 грудня 1975р. Лаоської Народно-Демократичної Республіки (ЛНДР).

У Камбоджі у зв’язку з внутрішніми складнощами події розвивались більш трагічно. Вторгнення в Камбоджу американських і сай- гонських збройних сил спричинилося розривом камбоджійською стороною дипломатичних відносин зі США. Камбоджа виступала за підтримку в Південному В’єтнамі НФВ, хоча її уряд намагався не бути втягнутим у війну і залишатись нейтральним. Але зміна влади в Камбоджі — 18 березня 1970 р. влада перейшла до уряду генерала Лон Нола — призвела до вторгнення в травні того ж року на камбоджійську територію американських військ. Для боротьби проти американських окупантів був створений Національний фронт Камбоджі на чолі з Нордо- мом Сіануком, а також Армія національного визволення. Їх боротьба проти американських окупантів знайшла підтримку з боку американської громадськості, яка на той час дуже активно виступала за припинення американської війни у В’єтнамі. Це змусило уряд США в липні 1970 р. вивести свій 80-ти тисячний експедиційний корпус з Камбоджі.

31 березня 1975 р. змушені були піти з Камбоджі і представники проамериканского режиму Лон Нола — він став відверто таким в часи окупації. А 17 квітня в Пномпені встановилась народно-демократична влада. Проте скоро в Камбоджі відбулась національна трагедія — запанувало промаоїстське угруповання Пол Пота — Ієнг Сарі. Його правління (квітень 1975 р. — січень 1979 р.) дістало назву «Варфоломіївської ночі». Воно набуло нечуваної жорстокості, дійшовши до геноциду власного народу. Здійснювався курс будівництва «повного комунізму» — суспільства без власності, без ринків та грошей, без сім’ї. Навіть наявність міст не входила в плани влади.

Зовнішня політика режиму Пол Пота стала відбивати експансіоністський курс Пекіну в цьому регіоні. Пномпень узяв курс на захоплення в’єтнамських територій вздовж в’єтнамсько-камбоджійського кордону (понад 1100 км). Маоцзедунівська влада Китаю підтримувала камбоджистів Пол Пота: в лютому 1976 р. було укладено китайсько- камбоджійську угоду про військову допомогу, і Китай став надавати Пол Поту зброю у великій кількості і різноманітному асортименті. Пекін публічно заявляв про підтримку «справедливої боротьби камбоджійського народу». У камбоджійській армії в період 1976—1979 рр. перебувало 20 тисяч китайських військових. За допомогою полпоті- вських збройних нападів Пекін намагався примусити СРВ підкоритись Китаю і йти у фарватері його зовнішньої політики.

Камбоджійці повставали проти полпотівського режиму. На початку грудня 1978 р. пров’єтнамський Фронт національного порятунку Камбоджі об’єднав свої сили з в’єтнамською армією. Об’єднані сили увійшли в Камбоджу і 7 січня 1979 р. в Пномпені влада перейшла до Народно-революційної ради Камбоджі. З кривавим режимом Пол Пота було покінчено.

Для США, які прагнули придушити комуністичні сили у В’єтнамі і прилеглих Лаосі та Камбоджі, події в цих двох індокитайських країнах вписувались в контекст їх поразки у В’єтнамі.