Міжнародні відносини
Створення Соціалістичної Республіки В’єтнам
Поразка у В’єтнамі, хоч і не виникла зненацька — до неї йшли тривалий час, і була вона для американців психологічним потрясінням. Не звиклі до великих труднощів, до екстремальних ситуацій, переконані в зверхності «американського способу життя» й первинності Американської держави, в останні роки війни, коли у далекому, непотрібному пересічному американцю «підступному В’єтнамі» гинули американські солдати, рух в США проти американської війни у В’єтнамі набув великих і загрозливих розмірів[1]. На владу поразка у В’єтнамі, найбільша за всю післявоєнну історію США, наклала свій відбиток: «в’єтнамський синдром» певний час впливав на зовнішньополітичні рішення конгресу й уряду.
В міжнародному плані поразка США в їх війні у В’єтнамі набула широкого звучання. 26лютого — 2 березня 1973р. в Парижі відбулась широка представницька конференція, в якій взяли участь представники ДРВ, Республіки Південний В’єтнам, США, сайгонського режиму, СРСР, Франції, Великобританії, КНР, Польщі, Угорщини, Канади, Індонезії, а також Генеральний секретар ООН. На конференції було прийнято Акт, у якому учасники конференції схвалили й узяли до відому Паризьку угоду з В’єтнаму та чотири протоколи до неї, зобов’язались поважати й беззастережно виконувати їх.
Закінчення війни дало можливість ДРВ приступити до відбудови зруйнованого війною народного господарства і взяти курс на мирне об’єднання країни. ДРВ надавала всебічну допомогу партизанським силам на півдні, де сайгонський режим, переозброївши свою армію за допомогою американців, прикладав зусиль по знищенню визвольного руху. В Південному В’єтнамі було посилено владу президента Тхієу, посилювався тиск на противників режиму, нехтувались демократичні права. Але не маючи підтримки американців[2], сайгонський режим не зміг утриматись при владі. Визвольна боротьба зростала, і 30 квітня 1975р. сайгонський режим було повалено. Контроль над Південним В’єтнамом взяв в свої руки Тимчасовий революційний уряд, спадкоємець НФВ.
15—21 листопада 1975р. в м. Хошімін[3] Політична консультативна конференція представників Півночі і Півдня В’єтнаму з питань об’єднання країни домовилась про проведення в усій країні загальних виборів до Національних зборів, які мали визначити державну систему у В’єтнамі і обрати керівні органи країни. Вибори відбулись 25 квітня 1976 р. А 2 липня 1976р. перша сесія Національних зборів ухвалила рішення про об’єднання двох в’єтнамських держав і проголосила утворення єдиної Соціалістичної Республіки В’єтнам.
Це була гірка пілюля для США — їм не лише не вдалося придушити комуністичний лад на півночі В’єтнаму, але тепер він запанував в усьому В’єтнамі. Щоб хоч якось послабити гіркоту поразки новий президент США Джеральд Форд навіть неофіційно звертався до радянського посла в США А. Добриніна з проханням, щоб в СРСР не дуже улюлюкали з приводу американського фіаско. І радянська пропаганда вела себе на цей раз стримано. Що теж можна вважати якимось проявом розрядки.
[1] Були випадки, коли маніфестанти-інваліди і ветерани війни у В’єтнамі викидали біля Білого дому свої в’єтнамські нагороди.
