Міжнародні відносини

Четверта Берлінська криза

А вирішувати Берлінське питання було необхідно, особливо для НДР, — через Західний Берлін з НДР на Захід втікали німці. Лише за липень 1961 р. втекло близько 30 тисяч осіб. Це погано відзначалось на економічному стані НДР. Нарешті, якщо б так тривало і надалі, то колись в НДР могли лишитись лише «союзні» радянські війська у кількості пів мільйона.

Питання було вирішено «революційно»: в ніч з 12 на 13 серпня 1961 р. почали будувати вздовж всього периметру між Східним та Західним Берліном Берлінський мур — стіну заввишки п’ять метрів з колючим дротом зверху, по якому пускався струм високої напруги. Тепер потрапити з Східного до Західного Берліну було майже неможливо — людина гинула чи на дроті, чи від кулі вартового. За час існування муру при спробі його подолати загинуло близько 200 осіб. Дюрозель пише: «Можна вважати, що берлінську кризу було подолано в серпні 1961 р.»¹. Для блоку Схід це було справді так.

У ФРН мур викликав щось подібне шоку. Аденауер скаженів. Він був впевнений, що Захід має втрутитись. Але в США були іншої думки. Президент Кеннеді заявив, що будівництво муру не підпадає під американське розуміння агресії й тому США не застосують проти цього військові санкції. Держсекретар Дін Раск назвав будівництво муру «подією всередині радянської сфери впливу». Отже, результати такого вирішення Берлінської кризи похитнули західнонімецькі пріоритети.

Пізніше, коли Радянський Союз розпався, події другої світової війни почали забуватися, а президент США Дж. Буш (молодший) дійшов до того, що об’єднав в одно ціле Мюнхен і Ялту, берлінський мур назвали «муром ганьби», «найпереконливішим свідченням фіаско комуністичної системи».