Міжнародні відносини

Нова спроба врегулювання радянсько-американських відносин

На президентських виборах в листопаді 1960 р. переміг кандидат від демократичної партії Джон Фіцджеральд Кеннеді. З дуже багатої родини, він сам фінансував свою виборчу компанію і в цьому плані був «темною конячкою»: непередбачений президент — чиї інтереси він відстоюватиме?

А це була людина розумна і критична, яка хоч і піддавалась впливу певних кіл, відмовилась від зовнішньополітичної доктрини «масованої відплати» на користь доктрини «гнучкогореагування» (або «дозованого використання сили»). Сутність її зводилась до використання сили в такому місці і в такій кількості, щоб забезпечувати інтереси США і «вільного світу», мінімально піддаючи Америку небезпеці глобальної війни. Малось на увазі приділяти особливу увагу засобам дипломатичного впливу для вирішення конфронтаційних питань. Новий державний секретар Дін Раск відкинув даллесовський принцип «балансування на межі війни» і в нових стратегічних умовах, коли Америка втратили колишню «недосяжність» і «недоторканість», став на позицію нормального переговорного процесу. Виходячи з уявлення про відносну рівновагу сил між Заходом і Сходом, нове американське керівництво схилялось до підтримки існуючої рівноваги.

Радянське керівництво вважало ці зміни обнадійливими і плекало надію на можливість вирішити у бажаному напрямку на двосторонній радянсько-американській зустрічі на найвищому рівні найбільш гострі міжнародні питання. Може ті, що не вдалося обговорити в Парижі в травні 1960 р. — німецьку проблему, зокрема західноберлінське питання, питання про припинення гонки озброєнь і т. ін.

Зустріч Хрущова з Кеннеді відбулась, 3—4 червня 1961 р. у Відні і викликала у радянської сторони повне розчарування. Тоді між США і Кубою, яку США вже штовхнули у бік Сходу, виникала помітна конфронтація і будь-які поступки Радянському Союзу, як вважав щойно зайнявший місце в Білому домі Кеннеді, могли бути розцінені в Америці як його слабкість. Отже, позиція Кеннеді виявилась більш непримиренною, ніж була у Ейзенхауера. В усякому разі, так її сприйняв Хрущов. Домовитись у Відні сторони ні про що не змогли.