Міжнародні відносини

Нарада МІД в Женеві 1959 р. Візит Хрущова до США

Міністри закордонній справ СРСР — Андрій Громико, США — заступник держсекретаря Крісчен Гертер[1], Великобританії — Сельвін Ллойд і Франції — Кув де Мюрвіль разом зі спостерігачами від ФРН та НДР засідали в Женеві з німецького та берлінського питання з 10 травня по 20 червня 1959р. І змушені були перервати нараду у зв’язку зі смертю Дж.Ф. Даллеса. З Женеви усі полетіли до Вашингтону на похорон держсекретаря. А продовження наради в Женеві проходило 13липня— 5 вересня того ж року. Як і в більшості зустрічей домовитись з німецької проблеми не змогли — дуже вже вирішальним було питання: буде Німеччина капіталістичною чи соціалістичною? А може краще лишити поки що там так, як є?

Але головна важливість женевської зустрічі полягала в тому, що Гертер від імені президента США Дуайта Ейзенхауера запросив М. Хрущова відвідати США. І Хрущов прийняв запрошення. Вперше в історії керівник Радянської держави і компартії СРСР відвідав США. За Сталіна таке було неймовірно.

Це була цікава поїздка в тому плані, що визначити її офіційний, протокольний статус було важко. Хрущов полетів до США всією родиною: з дружиною Ніною, дочкою Радою, її чоловіком Олексієм Аджу- бєєм і онуком Микитою (малий Микита погано розбирався в радянській субординації і питав старого Микиту: — Діду, ти хто, цар?). В США вони перебували 12 днів, з 15 по 27 вересня 1959р. З них 10 днів мандрували по країні, об’їхали майже всю Америку, останні два дні провели разом з Ейзенхауером у Кемп—Девіді, заміській резиденції американських президентів.

Поїздка штатами Хрущову сподобалась: він був у доброму гуморі, скрізь, де вони зупинялись, виступав перед слухачами, які у чималій кількості збирались, щоб послухати і подивитись на головного радянського лідера[2]. Виступав Хрущов просто, без підготовлених писаних текстів. Зміст був приблизно однаковий: подивився, як ви живете. Добре живете. Але ми будемо жити краще за вас. Ми вас випередимо. Соціалізм закопає капіталізм. І ви будете жити при комунізмі. Всім вам буде добре.

Американцям виступи сподобались, і Хрущов подобався: простий хлопець, верзе щось незрозуміле, але весело.

Дві останні доби сім’я Хрущова гостювала в неофіційній обстановці в Ейзенхауера в Кемп-Девіді[3]. У бесідах, що велись між двома керівниками держав, зачіпались питання можливого розширення наукового та культурного співробітництва, але головною темою був статус Західного Берліну. У дружній бесіді Ейзенхауер, зокрема сказав, що Америка не збирається залишатися в Берліні довічно і що існуюче становище в Західному Берліні, звичайно, не може вважатися нормальним. Хрущов розцінив це як готовність США піти на поступки в берлінському питанні. Домовились про те, що переговори з берлінського питання мають продовжуватись, і в травні 1960 р. відбудеться нова зустріч голів урядів чотирьох держав з цього питання. Перед від’їздом з Вашингтона Хрущов дав обід на честь президента у радянському посольстві, на якому запросив Ейзенхауера відвідати Москву з візитом- відповіддю. Запрошення було прийнято.

В обох керівників візит і переговори створили позитивне враження. В світі заговорили про «дух Кемп-Девіда». А Хрущов, прибувши до Москви, вже на аеродромі в короткій промові назвав Ейзенхауера «великим президентом» і завершив виступ гаслом: «Хай живе радянсько- американська дружба!»

Здавалось між Радянським Союзом і Сполученими Штатами настав момент зближення.



[1] Держсекретар США Дж. Ф. Даллес був тяжко хворий — у нього був рак.

[2] В США виступи Хрущова видали великою збіркою. Їх зміст не співпадає з тим, що друкували радянські газети.

[3] Заміська резиденція американських президентів Кемп-Девід розташована у 75 км. від Вашингтона в лісовій місцевості гірського кряжу на висоті 1100 метрів. Вперше стала використовуватись Рузвельтом як дача на початку другої світової війни і була названа ним «Шенгрі-Ла» (країна вічної молодості з роману Джеймса Хілтона «Загублений обрій»). Ейзенхауер перейменував її на Кемп-Девід — Табір Девіда (в ім’я свого онука). Складається з кількох дерев’яних котеджів зеленого кольору. Головний котедж — простий, дерев’яний з невеличкою залою. Хрущов був вражений простотою і «бідністю» президентської резиденції.