Міжнародні відносини

Бандунзька конференція 1955 р.

18—24 квітня 1955р. в Бандунзі (Індонезія) відбулась конференція 29 держав: Азії (23 держави) та Африки (6держав). Конференція рішуче засудила колоніалізм та расову сегрегацію, накреслила практичні заходи подальшої боротьби проти колоніалізму. Велика увага приділялась виробленню програми незалежного розвитку і взаємодії країн Азії та Африки. Заключне комюніке конференції містило узгоджену платформу, спрямовану проти колоніалізму та імперіалізму. Було прийнято Декларацію щодо сприяння загальному миру та співробітництву, [1]яка пропагувала ідею мирного співіснування держав з різними політичними системами.

Були сформульовані 10 принципів мирного співіснування, які розширювали п’ять попередніх принципів мирного співіснування («панча шила»), проголошених в угоді між КНР та Індією про торгівлю і зв’язки з Тибетом:

  1. повага до основних прав людини, а також цілей та принципів Статуту ООН;
  2. повага до суверенітету та територіальної цілісності всіх країн;
  3. визнання рівноправності всіх рас і націй, великих і малих;
  4. утримання від інтервенції й втручання у внутрішні справи інших країн;
  5. повага до прав кожної країни на індивідуальну чи колективну оборону згідно зі Статутом ООН;
  6. утримання від використання угод щодо колективної оборони в інтересах якоїсь із великих держав і від тиску на інші країни;
  7. утримання від агресії проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої країни;
  8. врегулювання всіх міжнародних спорів мирним шляхом;
  9. сприяння взаємним інтересам і співробітництву;
  10. повага до справедливості й дотримання міжнародних зобов’язань.

Не обійшлося на конференції і без проблем. Літак, що перевозив частину делегації КНР, упав в море, в чому китайці обвинуватили певні іноземні спецслужби. Присутність на форумі представників країн з різною політичною орієнтацією соціалістичні КНР та ДРВ, натівська Туреччина, Пакистан з СЕАТО, з Багдадського пакту — Ірак, Іран і та ж Туреччина — створювала подекуди певне напруження: прем’єр- міністр Цейлону Дж. Котелавала, підтриманий іракським та турецьким делегатами, вимагав засудження «радянського колоніалізму у Східній Європі». Зійшлися на формулюванні: «засудження колоніалізму в усіх його виявах».

В цілому ж Бандунзька конференція мала велике міжнародне значення. Вона свідчила про наявність могутнього фронту боротьби проти колоніалізму, з чим мали рахуватися держави-колонізатори. Вона підтримувала в міжнародних відносинах принцип мирного співіснування, виступала проти біполярності й конфронтацій. Вона створила засади для утворення в біполярній системі світу нейтралістського напрямку — «Руху неприєднання». Нарешті, вона створила прецедент для скликання подібних міжнародних конференцій країн, що визволились в 50-х роках: Конференції солідарності народів Азії й Африки в Каїрі в 1957 р., Конференції незалежних країн Африки в Аккрі в 1958 р., Конференції народів Африки в Тунісі в 1958 р. Всі вони зробили свій внесок в справу деколонізації і принципу мирного співіснування. А створена в Каїрі в грудні 1957 р. Організація солідарності народів Азії та Африки (ОСНАА) виконувала нелегке завдання об’єднання цих континентів.



[1] На конференцію не були запрошені Ізраїль, КНДР, Корейська Республіка та гомінданівський Тайвань.