Міжнародні відносини
Націоналізація Суецького каналу
Створення Багдадського пакту повністю суперечило планам уряду Насера. Прийшовши до влади в Єгипті, Насер плекав грандіозні плани — підняти під своїм керівництвом арабський світ на боротьбу проти іноземного панування. Державу Ізраїль він вважав провідником панування Заходу на Близькому Сході і хотів за допомогою ЛАД розбити її і «скинути євреїв у море».
Створення Багдадського пакту підірвало єдність ЛАД, провідна роль Насера в Лізі сильно обмежувалась, питома вага Єгипту на Близькому Сході зменшувалась. І хоч Насеру вдалося підписати оборонні угоди з Сиріею (20 жовтня 1955 р.), Саудівською Аравією (27 жовтня 1955 р.) та Йеменом (21 квітня 1958 р., рівноцінним реваншем це бути не могло.
Очевидно тоді погляди Насера повернулись у бік Сходу. У вересні 1955 р. Єгипет уклав угоди з СРСР, Чехословаччиною та Польщею про постачання цими країнами зброї Єгипту. Це вже був серйозний крок, і він викликав неабияке занепокоєння в США та Великобританії. До Каїру терміново прибув помічник державного секретаря США Чарльз Аллен. Він намагався переконати Насера відмовитись від цього, але не зміг.
Відверто негативне ставлення Насера до Багдадського пакту, небажання прислухатись до «порад» Вашингтону одразу викликало певну реакцію уряду США, який звик діяти методом «батога і пряника»: 9 липня 1956 р. державний секретар США Даллес відмовив Єгипту у наданні йому грошей на будівництво Асуанської греблі, дуже важливого об’єкту, який мав вирішити життєву для Єгипту проблему: зрошувати водою Нілу тисячі гектарів родючої, але сухої землі, врятувати єгипетських селян від бідності і разом з тим вирішити енергетичну проблему країни. Для Єгипту це був важкий удар по його економіці, для Насера — по його престижу.
Але цього разу США прорахувались: поставлений Сполученими Штатами у важке становище, Насер подався туди, куди він тільки й міг податись — до Радянського Союзу. Справу буівництва Асуанської греблі взяв на себе Радянський Союз, який скористався пихатістю американців, щоб зробити з Насера свою опору на Близькому Сході. Що ж стосується США і всього Заходу, то Насер завдав їм у відповідь удару, що в боксі називають «нижче поясу»: 26 липня 1956 р. на мітингу з нагоди річниці єгипетської революції Насер оголосив про націоналізацію Компанії Суецького каналу2. Це мало ефект бомби, що вибухнула під ногами Заходу.
Заява Насера викликала на Заході справжній шок — одна з найважливіших світових водних комунікацій, що з’єднувала Європу з Південною Азією, випадала з-під контролю європейських держав і переходила під контроль Єгипту. Не кажучи вже про втрату величезних прибутків, які отримувала компанія від експлуатації каналу.
Справа про долю Суецького каналу розвивалась у двох площинах: офіційній і неофіційній. Офіційна звелась перш за все до того, що 1— 23 серпня 1956р. в Лондоні відбулась конференція 18 країн-користувачів каналу. Вироблений на ній проект врегулювання суецького питання [1] [2] [3] (США були співавтором проекту) передбачав створення «міжнародного органу» управління каналом з включенням в нього Єгипту. Більшість делегатів проголосувала за проект. Проти були СРСР, Індія, Індонезія, Цейлон. Але Насер (Єгипет не брав участі в конференції) відкинув проект як і саму ідею інтерналізації каналу. Тоді було запропоновано тимчасове рішення — створити «асоціацію користувачів каналу». Насер відкинув і його. Направлена до Єгипту делегація для переговорів з Насером нічого не домоглась. 12 вересня Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію з шести пунктів: визнати суверенітет Єгипту над каналом, забезпечити свободу транзитного судноплавства, визначити право на транзитне мито, встановити порядок арбітражу і т. ін. Останній пункт, який передбачав управління каналом «асоціацією користувачів» не був прийнятий через радянське «вето».
Непохитна, «залізна» позиція Насера, який наважився кинути виклик Західному світу, пояснювалась трьома обставинами: відчутною підтримкою Радянського Союзу, розумінням того, що в арабському питанні у блоці Захід не було єдності і впертим бажанням Насера відновити свій підірваний престиж в арабському світі.
[1] Міжнародний банк реконструкції та розвитку мав надати Єгипту кредит в 200 млн доларів за умови, що 70 млн будуть видані у вигляді допомоги США й Великобританією. США справу зірвали.
