Міжнародні відносини

Спроба повернути Югославію до соцтабору

Хоч Хрущов вважався однією з близьких до Сталіна особою, він панічно боявся його. Смерть Сталіна зняла тягар одвічного страху і викликала бажання виправити грубі помилки «генія всіх часів і народів», особливо у зовнішній політиці. Першим таким кроком була спроба замиритись з Тіто і повернути СФРЮ до соцтабору.

Але Хрущов погано знав Тіто. Той мав таку особливість, що міг бути зовні простим в стосунках з пересічними людьми, але був надто амбітним щодо високих посадових осіб свого рангу. Тим більше, що повертатись до Москви в ролі підлеглого він не збирався. І намагання спонукнути Тіто першим зробити крок до примирення з СРСР виявилось марними. Довелося радянському керівництву зняти свою звичайну пиху і самому їхати до Бєлграду у повному складі — Хрущов, Булганін, Мікоян і перепрошувати непокірного югославського диктатора.

26 травня 1955 р. вони прилетіли до Бєлграда, і Хрущов вже на аеродромі зробив заяву: «Ми щиро шкодуємо про те, що сталося, і рішуче відкидаємо все, що накопичилось за цей час». Ставилося питання, що Сталіна вже нема, Берія, який ніби несе відповідальність за те, що відносно Югославії відбувалось, покарано, отже, треба Югославії повертатись до соціалістичного табору, до відновлення «братерських стосунків».

Але Тіто відхилив такий принцип. Повертатись під кремлівський диктат він не збирався. Опубліковане в останній день зустрічі, 3 червня, комюніке проголошувало новий принцип «різних шляхів розвитку соціалізму», визнання суверенності й рівноправності держав. І хоч підтверджувалось спільне визнання «мирного співіснування націй, незалежно від ідеологічних розбіжностей», визнання факту, що «політика військових блоків посилює міжнародне напруження», вступати до Варшавського пакту, бути у Варшавському блоці в ролі підлеглого Москви Тіто відмовився. Для очолюваної Москвою «світової соціалістичної системи» Югославія була назавжди втрачена.

Тіто зберігав повну самостійність і скоро став одним з головних засновників «Руху неприєднання», який розглядався як «зона миру» між двома світовими військово-політичними блоками у біполярному світі.