Міжнародні відносини

РОЗДІЛ 4. Схід — Захід: сподівання і розчарування (1955—1961 рр.)

Зміна керівництва в СРСР, розстріл головного сталінського ката Берії[1] і особливо зміни у зовнішньополітичній налаштованості СРСР, які прозвучали на XX з’їзді КРРС (14—25 лютого 1956 р.) та викриття Микитою Хрущовим «культу особи» Сталіна давали підстави сподіватись на покращення радянсько-американських відносин та певну розрядку в міжнародних відносинах. У звітній доповіді з’їзду Хрущов висунув тезу про можливість відвернення війни і необхідності для країн з різними суспільними системами не лише співіснувати але «йти далі, до поліпшення відносин, до зміцнення довіри між ними, до співробітництва». Хрущов прямо вказував, що «для забезпечення справи миру в усьому світі велике значення мало б установлення міцних дружніх відносин між двома найбільшими державами світу — Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки». Закрита доповідь Хрущова, яку він 15 лютого за зачиненими дверима прочитав лише радянським делегатам[2], гостро засуджувала Сталіна як комуністичного керівника, що давало підставу сподіватись, що нове керівництво змінить зовнішню політику СРСР.

Перші зовнішньополітичні кроки ніби давали підставу сподіватись на такі прогнози.


[1] Берія було заарештовано 26 червня 1953 р. Повідомлення про арешт та вирок Берії по обвинуваченню “у шпіонажі” був опублікований 10 липня того ж року.

[2] Делегації зарубіжних компартій не були присутні, а держдепартамент США опублікував “закриту доповідь” 4 червня 1956 р.