Міжнародні відносини

Встановлення дипломатичних відносин між СРСР і ФРН

Радянський Союз намагався всіляко замаскувати свою поразку на міжнародній арені в німецькому питанні. Робити «добрий вираз обличчя при поганій грі», перетворювати свій провал у «нечувану перемогу» стало вже звичайною поведінкою радянського керівництва.

Була у керівників зовнішньої політики СРСР хоч і слабка, але все ж надія встановити добрі відносини з урядом ФРН і хоч цим пом’якшити свій провал. 15 січня 1955 р. СРСР заявив про свою готовність встановити дипломатичні відносини з ФРН. 25 січня Верховна Рада СРСР видала указ про припинення юридичного стану війни між СРСР та Німеччиною. А 7 червня радянський уряд звернувся до уряду ФРН з пропозицією провести переговори про нормалізацію відносин між СРСР і ФРН.

Канцлер Аденауер був далеко не в захваті від необхідності відвідати Москву. Перед цим він відвідав Вашингтон (13—17 червня 1955 р.), де вів переговори з приводу цієї поїздки не лише з Даллесом і Ейзенхауером, але й з міністрами закордонних справ Великобританії та Франції. 30 червня 1955р. у Бонні було підписано договір про взаємодопомогу між: ФРН та США. І лише після цього Аденауер поїхав до радянської столиці.

Переговори в Москві 9—13 вересня 1955 р. були важкими. Інколи здавалось, що канцлер ФРН забув, що не Німеччина перемогла СРСР, а якраз навпаки. Він категорично відмовлявся визнавати НДР і встановлювати з нею нормальні відносини, не визнавав кордони, які склалися на кінець другої світової війни. І погодився (погодився!) Він на мінімум — встановити дипломатичні відносини між ФРН і СРСР. Видно було, що Аденауер відчував за собою «широкі спини» Ейзенхауера — Даллеса і британських та французьких керівників.

Зразу після цього, 17—20 вересня, в Москві було проведено переговори між представниками урядів СРСР і НДР, внаслідок яких був підписаний безстроковий договір про дружні і союзні відносини між двома соцдержавами. НДР отримувала повний суверенітет. Слідом за ліквідацією у травні 1953 р. Радянської контрольної комісії було ліквідовано посаду Верховного комісара СРСР у Німеччині. Радянські війська в НДР лишались як сили ОВД.

Що ж стосується намагань СРСР встановити хоча б лояльні відносини з ФРН після візиту Аденауера до Москви, то ці надії виявились марними. Відверто ворожа політика Аденауера до сусідньої НДР знайшла відображення в «доктрині Хальштейна», яка кваліфікувала встановлення будь-якою державою дипломатичних відносин з НДР як ворожій щодо ФРН акт. І за це вона мала бути покарана розривом дипломатичних відносин з ФРН. В 1957 р. ФРН розірвала на цій підставі дипломатичні відносини з Югославією, в 1963 р. — з Кубою.