Міжнародні відносини

Доктрина Трумена

Новий державний секретар США Дж. Маршалл за часи свого перебування в Китаї переконався, що економічно-фінансовий фактор має відігравати головну роль в суперництві США з СРСР. Оскільки військове суперництво, тобто війна, було дуже небезпечним і не давало Сполученим Штатам гарантії в перемозі над СРСР, то в подальшому суперництві американська сторона обрала фінансово-економічну форму боротьби, де Сполучені Штати мали безперечну перевагу.

12 березня 1947р. Трумен виступив в конгресі з промовою, в якій виклав шляхи здійснення політики «стримування»: це було не застосування збройної сили для відсічі загрози просування комунізму, а масована фінансова допомога країнам, де була небезпека посилення лівих. Він запропонував перш за все надати таку допомогу Греції і Туреччині, які звертались до США про допомогу. Трумен підкреслював, що йдеться не про доброчинну і не про економічну акцію, а про військову допомогу, яка надаватиметься цим державам і матиме політичне значення. Суть такого не розтлумачувалась, але було зрозуміло, що йдеться про перетворення цих двох держав, розташованих поблизу СРСР, на американські військові бази. Підставою для такої допомоги стяла заява Великобританії від 21 лютого 1947 р., що вона не може більше підтримувати грецький уряд і змушена вивести з Греції свої війська. Трумен вказав і суму допомоги — 400мільйонів доларів. Щоб переконати конгресменів у необхідності розкошелитись, Трумен указав, що друга світова війна обійшлась Сполученим Штатам в 341 млрд доларів, а допомога Греції і Туреччині, що й було суттю доктрини Трумена, складе лише одну тисячну частку тієї суми.

Конгрес підтримав президента, і доктрина Трумена набрала чинності.

Доктрина Трумена не могла не загострити відносин між Заходом і Сходом. Але США вже свідомо йшли на таке, розпочинаючи «стримування» і беручи в свої руки ініціативу у боротьбі між двома системами.