Міжнародні відносини

Дві післявоєнні «правди»

Історичний досвід свідчить про те, що після будь-якої великої війни воєнні союзники переможної сторони перетворюються на суперників в питаннях післявоєнного устрою: кожна з союзних держав хоче отримати за свою участь в війні, за жертви, понесені в ній, тим більше, чим більші були ці жертви, чим більший був її внесок в отриману перемогу. Радянський Союз, який зламав хребет непереможній гітлерівській армії, відіграв головну роль у перемозі в війні і поніс гігантські втрати, людські та економічні, за історичною традицією, саме він, мав усі підстави претендувати на вирішальну роль у післявоєнному устрої, в отриманні того, що він вважав для себе справедливим. А справедливим радянське керівництво вважало повернення того, що Росія і молода Радянська держава втратили в силу різних обставин і чого царська Росія не змогла домогтись протягом століть: заволодіння «ключами від власної домівки» — Чорноморськими протоками і забезпечення свого твердого становища на Балтиці, виходу в Північне море (Східна Прусія). Це були вимоги радянської сторони, яка вважала їх цілком справедливими, — радянська «правда».

Західні союзники — США, Великобританія, Франція — не претендували на серйозні прирощення за рахунок переможених держав (за виключенням Франції, яка схилялась до того, щоб заволодіти Руром і Сааром), загалом їх задовольняв довоєнний статус провідних держав у світі: Сполучені Штати — наймогутнішої держави, Англії і Франції — величезних колоніальних імперій. Втримати все це — і було метою їхньої участі у війні. Віддати СРСР «його частку», на яку він претендував у післявоєнному устрої, вони були б може й не проти, якби це не означало просування соціалістичного ладу поза межі СРСР, загрозу їх способу життя, а для великої кількості людей і загрозу їх власному життю. Саме так вони розцінювали розповсюдження соціалізму на «вільний світ» і, можливо, були праві. І це була їхня «правда».

Те, на що під час війни розраховував Гітлер, — неможливість тісної воєнної коаліції між соціалістичною і капіталістичними державами, добре розуміли антигітлерівські союзники та всіляко намагались і змогли уникнути цього під час війни. Але після війни все швидко вийшло на поверхню. «Дві правди», протилежні за змістом, неминуче зіткнулись і стали причиною виникнення «холодної війни» та утворення біполярності світу. Їх протистояння, їх боротьба стали головним змістом світових міжнародних відносин на протязі майже півстоліття.