Міжнародні відносини

Становлення ялтинсько-потсдамської системи

Розмежування світу в наслідок другої світової війни отримало назву ялтинсько-потсдамської системи за аналогією із створеною після Першої світової війни версальсько-вашингтонською системою.

Проте між цими двома «системами» були серйозні розбіжності. Якщо версальсько-вашингтонська система базувалась на твердій, цілком легітимній базі — мирних договорах з Німеччиною та її союзниками, укладених в Версалі, та рішеннях Вашингтонської конференції 1921—1922 рр., оскільки мирний договір з Німеччиною після другої світової війни укладений не був, то ялтинсько-потсдамська система мала базуватись на рішеннях двох вирішальних конференцій — Ялтинської і Потсдамської, які обговорювали післявоєнний устрій світу.

Але навіть і ті рішення сторонами порушувались: Сталін «своєрідно» трактував Декларацію про звільнену Європу і перетворив країни Східної Європи на соціалістичні; американці порушили домовленість про передачу Радянському Союзу японських територій — Південного Сахаліну та Курильських островів, не відобразивши це в мирному договорі з Японією. Внаслідок чого СРСР відмовився підписати цей договір.

Отже, ялтинсько-потсдамські рішення з самого початку порушувались кожною з сторін, використовуючи фактор сили і можливостей. Тому з точки зору міжнародно-правової ялтинсько-потсдамська система не є ідентичною версальсько-вашингтонській системі, і багато керівників Заходу після війни різко критикували останню і не схильні були її визнавати.

Постфактум: ялтинсько-потсдамська система зводилась перш за все до того, що були ліквідовані усі загарбання гітлерівської Німеччини; отримали незалежність Австрія і Чехословаччина, якій була повернута Судетська область; Франція повернула Ельзас-Лотарингію; було узгоджено румунсько-угорський кордон. Німеччина втратила територію по Одеру-Нейсе, яка перейшла до Польщі (як компенсація за втрачені землі на сході, заселені українцями й білорусами), територію Східної Прусії з Мемелем і Кенігсбергом, які перейшли Радянському Союзу (Калінінградська область). Істотним результатом ялтинсько- потсдамської системи було створення двох німецьких держав — ФРН і НДР.

В цілому ж ялтинсько-потсдамська система була поблажливою до Німеччини, яка по-бандитськи розв’язала другу світову війну, пограбувала більшість європейських держав, несла відповідальність за втрату людством 56 мільйонів людей, принесла йому величезне горе і страждання. Конфронтація між Заходом і Сходом дозволила Німеччині фактично уникнути сплати репарацій, які були визначені в сумі 20 млрд доларів, отримати величезну грошову допомогу за планом Маршалла (2 млрд 244 млн доларів) та швидко позбутися статусу переможеної держави і перетворитись на наймогутнішу країну Європи, фактично її законодавця.

Парадоксально, але Німеччина після війни збереглась як держава завдяки позиції Сталіна, який на всіх трьох конференціях «великої трійки» (в Тегерані, Ялті і Потсдамі) відстоював ідею збереження єдиної Німецької держави (збирався перетворити Німеччину на соціалістичну), проти волі Черчілля і Рузвельта, які схильні були роздробити Німеччину на ряд дрібних країн.