Міжнародні відносини
Українська проблема у другій світовій війні
Напередодні другої світової війни Україна та її народ були розірвані історичною долею між чотирма державами. Основна територія
України й найбільша частка її народу входили до складу СРСР у вигляді УРСР. Але частками української території і її народом володіли також Польща (Західна Україна — Галичина), Угорщина (Закарпатська Україна) та Румунія (Північна Буковина). Український народ споконвічно прагнув і боровся за свою єдність, незалежність і свободу. Але оскільки український національний рух в СРСР жорстоко знищувався, його прояв здійснювався головним чином за кордоном Організацією українських націоналістів (ОУН). Не маючи сил для подолання величезної більшовицької імперії, яка володіла більшою часткою України, вони шукали підтримки західних держав. Найбільш підходящою для цього їм здавалась Німеччина. Трагічна помилка скоро жорстоко позначилась: після невдалої спроби проголосити у Львові 30 червня 1941 р. незалежність України більшість керівників ОУН були заарештовані гітлерівцями, а діяльність ОУН заборонена. Після чого оунівці, що лишились на свободі, у своїй більшості перейшли до збройної боротьби проти гітлерівців.
У збройній боротьбі оунівців було чимало трагічного. Вони погано орієнтувались у стані речей на Україні, вважаючи, що з початком війни гітлерівців проти СРСР на Україні вибухне повстання проти радянської влади. Але напад гітлерівців, жорстока поведінка окупантів призвели до того, що, як визначає французький дослідник Жан-Батіст Дюрозель, «проти німців піднялося все населення Радянського Союзу»[1], включаючи Україну. Мільйони українців героїчно билися з фашистським ворогом у складі Червоної Армії та радянських партизанів. Збройна боротьба оунівців проти «двох ворогів» — фашистських окупантів та радянських збройних сил, в рядах яких билися мільйони українців, не могла привести до успіху. Тяжко позначилось на боротьбі українського народу створення наприкінці червня 1943 р. в Галичині з місцевого населення дивізії «Галичина», яка з позначкою «СС» під німецьким командуванням намагалась брати участь у війні проти СРСР. Це було приводом для більшовицької пропаганди проголосити оунівців гітлерівськими посібниками і кинути тінь на весь український народ.
Саме таку тінь радянська пропаганда намагалась навести і завдяки героїчній боротьбі оунівців у Західній Україні проти радянської влади з кінця війни аж до 1950 року.
Історичний парадокс полягає в тому, що не оунівці, які героїчно боролись за незалежну самостійну соборну Україну, а Сталін, борючись за розширення радянської території, зібрав до купи усі українські землі у складі УРСР. І не лише де-факто зробив це, а й потурбувався про закріплення юридичними міжнародно-правовими актами цього процесу.
В цілому Україна та український народ зробили величезний внесок у здобуття Великої Перемоги, що визнано усією міжнародною спільнотою. А жертви, покладені Україною на Вівтар Великої Перемоги, найбільші: у війні Україна втратила загиблими 8 млн осіб (5,5 млн цивільного населення і 2,5 млн військових), що складало 19,6 % від усього її населення, більше, ніж будь-яка країна світу.
