Управління персоналом

13.1. Потреби, мотиви й інтереси людини

Ефективність праці за інших рівних умов визначається особистим відношенням людини до праці, її трудовою поведінкою. У свою чергу трудова поведінка визначається впливом багатьох факторів, що діють з різною силою в різних напрямках.

У загальному розумінні мотивація - це сукупність рушійних сил, що стимулюють людину до виконання визначених дій. Ці сили можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє походження і змушувати людину свідомо або несвідомо робити ті або інші вчинки.

Вивчення складних теоретичних і прикладних проблем мотивації починається з розгляду категорії «потреби». Людина є біосоціальною автономною, високоорганізованою системою, яка саморозвивається, активно взаємодіє з зовнішнім середовищем, вимагає постійного задоволення визначених потреб.

Потреби - це те, що неминуче виникає і супроводжує людину в процесі її життя, то, що є загальними для різних людей, і одночасно виявляється індивідуально в кожній людині. Потреби - це відчуття фізіологічного, соціального або психологічного дискомфорту, недостача чогось, що потрібне для створення і підтримки нормальних умов життя і функціонування людини. Правомірним є і трактування потреб як стану дефіциту, неврівноваженості, на усунення яких спрямовані дії людини.

Величезна роль потреб полягає у тому, що вони стимулюють людей до дії, діяльності. Характер походження потреб досить складний, але в їхній основі лежать дві визначальні причини. Перша - має фізіологічний характер, тому що людина як жива істота вимагає визначених зусиль і засобів існування. Друга - є результатом суспільних умов.

Існує така класифікація потреб:

1. За природою - первинні (фізіологічні, як правило, природжені) і вторинні (психологічні, які усвідомлюються з досвідом);
2. За суб´єктами прояву (особисті, групові, колективні, суспільні та ін.);
3. За кількісною визначеністю і можливостями задоволення (абсолютні, дійсні, платоспроможні, задоволені):
4. За характером, причиною виникнення (матеріальні, трудові, статусні).

Важливою задачею економічної науки є вивчення соціально- економічних аспектів суспільних потреб. Ці останні є потребами, що виникають у процесі розвитку суспільства у цілому, окремих його членів, соціально-економічних груп населення. Суспільні потреби поділяються на 2 основні укрупнені групи: потреби суспільства і населення (колективні, особисті).

Потреби суспільства визначаються необхідністю забезпечення його безперервного функціонування і розвитку. До них відносяться потреби: виробничі, державного управління, оборони, охорони навколишнього середовища, забезпечення конституційних гарантій членам суспільства та ін. Особисті потреби виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини. Вони є усвідомленим потягом людини до досягнення об´єктивно необхідних умов життя, що забезпечують добробут і всебічний розвиток особистості.

Як категорія суспільної свідомості особисті потреби є також специфічною економічною категорією, що виражає суспільні відносини між людьми з приводу виробництва, обліку і використання матеріальних благ і послуг.

Особисті потреби мають активний характер, служать мотивом діяльності, що спонукає людину до дії, яка завжди спрямована на задоволення потреб. Характерною рисою системи особистісних потреб є те, що види потреб, які входять до неї, не взаємозамінні. Взаємозамінність може мати місце лише щодо конкретних матеріальних або духовних благ, що задовольняють окремі види потреб.

Потреби у свідомості людини перетворюються в інтерес або мотив, що спонукує людину до визначеної цільової дії. Термін «мотив» походить від латинського «movere», що значить «надавати руху», «штовхати». Мотив звичайно трактується як усвідомлене спонукання до дії, а також як відображення і прояв потреб. Потреби - це недостача чогось, мотив - це спонукання людини до чого- небудь. Мотиви з´являються майже одночасно з появою потреб і проходять визначені стадії, аналогічні стадіям формування потреб. Схему моделі мотивації праці через потреби можна уявити у такий спосіб:

Потреба (недостача чого-небудь) - мотив - поведінка (дія) - мета - результат задоволення потреб (повне, часткове або відсутнє).

Поведінка людини звичайно визначається не одним мотивом, а їхньою сукупністю. При цьому один з них може бути основним, ведучим, а інші виконують функцію додаткової стимуляції. Безумовно, мотиви формуються на підставі потреб. Одночасно вони відносно самостійні, тому що не визначають однозначно сукупність мотивів, їхню силу і сталість. При однаковій потребі у різних людей можуть виникати неоднакові мотиви і дії.

Одночасно мотиви неоднозначно впливають на дії людей. Однакові мотиви можуть викликати неоднакові дії, і навпаки, ідентичні дії можуть викликатися різними мотивами.

Колективні й особисті потреби спонукують людей до діяльності, породжують у них відповідні інтереси. Інтереси залежать від психічних якостей людини, її здібностей, характеру, освітнього і культурного рівня, соціального досвіду, матеріальної забезпеченості. На їхній розвиток можуть впливати колективи, окремі його члени, суспільство в цілому.

За рівнем дієвості розрізняють пасивні й активні інтереси. Пасивні - це споглядальні інтереси, при яких людина обмежується сприйняттям об´єкта, який цікавить, наприклад, любить свою роботу, відчуває насолоду при її виконанні, але не виявляє активності, щоб глибше пізнати об´єкт, опанувати його і зайнятися творчістю в області, яка її цікавить. Активні - це діючі інтереси, коли людина не обмежується виконанням функціональних обов´язків, а діє, опановуючи об´єкт інтересу, вдосконалює його. Активний інтерес - один з побудників розвитку особистості, формування знань, навичок, здібностей і уміння.

За спрямованістю розрізняють безпосередній і опосередкований інтереси. Безпосередній - це інтерес до самого процесу діяльності (до процесу праці, володінню знаннями, творчості), опосередкований - до результатів діяльності (до матеріальних результатів праці, придбанню професії, визначеному службовому і суспільному становищу, вченому званню).

За змістом інтереси розрізняються на матеріальні, духовні і соціальні. Матеріальні інтереси виявляються в прагненні до придбання матеріальних благ: зручне з комфортом житло, смачні продукти харчування, красивий одяг та ін. Духовні - це інтереси більш високого порядку, вони властиві високорозвиненим особистостям. До них відносяться інтелектуальні, творчі та естетичні інтереси. Соціальні - це інтереси до суспільної роботи, організаційної діяльності.

Інтереси - це конкретне вираження усвідомлених потреб. Усвідомлені потреби знаходять форму інтересів до визначених об´єктів, що забезпечують задоволення потреб. Інтереси виступають реальною причиною соціальних дій. Якщо потреба характеризує, що потрібно суб´єктові для його нормального функціонування, то інтерес відповідає на запитання, як діяти, щоб мати необхідне для задоволення цієї потреби.

Таким чином, потреби й інтереси характеризують внутрішню обумовленість трудової поведінки. Слід зазначити, що люди включаються в трудову діяльність не тільки з внутрішньої потреби, але і під зовнішнім впливом.