Управління персоналом

11.6. Способи компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою. Норми і порядок видачі безкоштовно, за рахунок власника або уповноваженого їм органа, молока або інших рівноцінних продуктів на роботах зі шкідливими умовами праці визначені постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1987 року №731/П-13 «Про порядок безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці».

Відповідно до даної постанови власник або уповноважений ним орган самостійно вирішує ці питання на основі переліку хімічних речовин, при роботі з якими рекомендується у профілактичних цілях уживання молока або інших рівноцінних продуктів.

Перелік цих шкідливих хімічних речовин, при роботі з якими у профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затверджений наказом Міністерства охорони здоров´я СРСР від 4 листопада 1987 року № 4430-87 і прикладений до зазначеної вище постанови Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС.

Молоко видається, як правило, на робочому місці або в їдальні, буфеті по 0,5 літра в день (зміну) незалежно від його тривалості у фактичної зайнятості працівника на роботах зі шкідливими умовами праці. Забороняється заміняти видачу молока грішми або іншими продуктами (крім кефіру, кисляку, мацоні, тобто рівноцінних продуктів, що нейтралізують шкідливості).

При особливо шкідливих умовах праці згідно зі спеціальним переліком таких робіт безкоштовно видається лікувально- профілактичне харчування зі спеціальним набором продуктів, що нейтралізують виробничі шкідливості. Воно видається робітникам, інженерно-технічним працівникам і службовцям з метою зміцнення їхнього здоров´я і попередження професійних захворювань за

затвердженим переліком виробництв, професій і посад, незалежно від того, у якій галузі народного господарства знаходяться ці виробництва.

Перелік таких робіт, раціони лікувально-профілактичного харчування і норми безкоштовної видачі на них вітамінних препаратів, а також правила цієї видачі затверджені постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 7 січня 1977р. № 4/ П-1. Зазначений перелік робіт відноситься до всіх галузей народного господарства, де є такі роботи.

Лікувально-профілактичне харчування видається і за дні непрацездатності через професійне захворювання, якщо хворий не госпіталізований, вагітним жінкам на цих роботах на увесь час відпустки у зв´язку з вагітністю та пологами.

Воно видається й іншим працівникам, зайнятим повний робочий день (зміну) на виробництві, у якому для основних працівників і ремонтного персоналу встановлене лікувально-профілактичне харчування. Видача лікувально-профілактичного харчування відбувається у виді гарячих сніданків перед початком роботи, а в окремих випадках ці сніданки видаються в обідню перерву. Лікувально-профілактичне харчування видається працівникам за нормами меню, розрахованих на 6 днів.

При роз´їзному характері роботи, працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Власник може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені відповідним законодавством.

Висновки

Умови праці - це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров´я і працездатність людини у процесі праці.

Основними директивними документами, що регламентують умови праці, є санітарні норми проектування підприємств, будівельні норми і правила (БНіП), вимоги техніки безпеки й охорони праці.

Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів як: виробничі фактори, що обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації й автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці та відпочинку і від яких залежать фізичні зусилля та нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи; санітарно-гігієнічні фактори (температура, вологість, забруднення повітря, шум, вібрація, освітлення на робочому місці); фактори безпеки, що передбачають захист працівників від травм, ураження струмом, хімічного і радіаційного забруднення; інженерно- психологічні фактори, що визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і способів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів; естетичні фактори (естетичність виробничого середовища, приємність форм, наявність квітів і звуків на робочому місці, оформлення зон відпочинку, що заспокоюють); соціальні фактори, які визначаються взаєминами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства і мірою їхньої ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат у колективі.

Міжнародна організація праці виділяє 10 основних груп факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність людини і викликають у неї стомлення, а саме: фізичне зусилля; нервова напруга; темп роботи); робоче положення; монотонність роботи; температура, вологість, теплове випромінювання у робочій зоні; забруднення повітря; виробничий шум; вібрація, обороти і поштовхи на робочому місці; освітлення у робочій зоні.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно- технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і способів, спрямованих на збереження здоров´я і працездатності людини у процесі праці.

Основними принципами державної політики в області охорони праці: пріоритет життя і здоров´я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємства, повна відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці; соціальний захист працівників, повне відшкодування збитку особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; проведення політики пільгового оподатковування, що сприяє створенню безпечних умов праці, участь держави у фінансуванні заходів для охорони праці; міжнародне співробітництво у сфері охорони праці, використання світового досвіду для поліпшення умов і підвищення безпеки праці та ін.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування й інших засобів виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту, а також санітарно- побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Працівник має право відмовитися від роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя і здоров´я.

Державний комітет України по нагляду за охороною праці має здійснювати комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізацію державної політики в цій області; розробляти за участю міністерств, інших органів виконавчої влади і профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, здійснювати контроль за її виконанням; разом з органами праці, статистики й охорони здоров´я розробляти системи показників обліку умов і безпеки праці; приймати участь у міжнародному співробітництві з питань охорони праці та ін.

Техніко-технологічні фактори визначаються особливостями техніки і технології, що використовується, рівнем механізації й автоматизації праці, ступенем оснащеності робочих місць, особливостями сировини, матеріалів, готової продукції. Під впливом цієї підгрупи факторів формуються величини фізичних і нервово- психічних навантажень на організм людини.

Організаційні фактори - рівень поділу праці, форми його кооперації, стан нормування праці, змінність роботи, внутрізмінний режим праці та відпочинку, організація робочих місць, робоча поза, система обслуговування робочих місць та ін.

Раціональний комплекс заходів, спрямованих на поліпшення організаційно-технологічних умов праці, може забезпечити приріст продуктивності праці на 15-20% і більше. Для підвищення працездатності велике значення має встановлення раціональних, науково обґрунтованих режимів праці та відпочинку.

Поліпшення організаційно-технологічних умов праці веде до скорочення тимчасової непрацездатності працівників, викликаної різними професійними захворюваннями і виробничими травмами; до скорочення плинності кадрів; зниження витрат на пільги і компенсації тим, хто працює у шкідливих умовах. Усе це веде до поліпшення результатів виробничої діяльності підприємств.

Виробнича санітарія - система організаційних, санітарно- гігієнічних і санітарно-технічних заходів і засобів, спрямованих на запобігання впливу на працівника несприятливих умов праці.

Несприятливі умови праці поділяються за ступенем шкідливості; ступенем тяжкості; ступенем небезпеки.

До санітарно-гігієнічних умов праці відносяться фізичне середовище (мікроклімат, шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, радіація); хімічне середовище ( хімічні властивості повітря); біологічне середовище.

Виходячи з принципів гігієнічної класифікації, умови праці поділяються на 4 класи: оптимальні умови праці, при яких зберігається не тільки здоров´я працюючих, але і створюються умови для підтримки високого рівня працездатності; припустимі умови праці, які характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, що не перевищують установлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального положення організму відновлюються під час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни і не впливають негативно на стан здоров´я організму працюючих; шкідливі умови праці, які характеризуються наявністю шкідливих факторів виробництва, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні несприятливо впливати на організм працюючих і небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних ушкоджень, отруєнь, травм, загрози життю.

Особливої уваги потрібно надавати соціально-психологічним умовам праці.

Дієздатність особистості виявляється у поведінці. Поведінка залежить від темпераменту і характеру. Будь-яке психічне явище (процеси, стан, властивості особистості) включене в структуру людської діяльності, виражає потреби, мотиви, цілі, витрати, результати і задоволеність працею. Психофізіологічні умови праці характеризують ті навантаження, які несе людський організм під час роботи, а саме: фізичні (динамічні, статичні); робоча поза (нормальна, змушена, ненормальна); емоційні; нервові; психічні; зорові.

Психічні особливості - якості людини, що обумовлюють її поведінку і результативність діяльності. Це темперамент, характер, здібності, знання, та ін. Психічні процеси, емоційно-вольова сфера, здібності особистості формують психологічний потенціал працівника.

Виокремлюють рівень особливостей особистості, зв´язаний з її соціальною свідомістю і представлений знаннями, навичками, здібностями. Визначають ще одну групу особливостей особистості, яка характеризує її більш високий рівень, представлена соціально обумовленими особливостями (інтересами, ідеалами, світоглядом, ціннісними орієнтаціями, переконанням та ін.).

Особистість людини характеризується як дуже стійке створення, що виявляється в послідовності та передбачливості її поведінки. Разом з тим, вона здатна до адаптації в різних соціальних умовах, завдяки змінам у ціннісних орієнтирах, установках, інтересах, мотивах, більш адекватному пізнанню об´єктивних закономірностей суспільного розвитку. Саме ці особливості людини необхідно враховувати під час технологічної трансформації виробництва, в управлінні, організації праці, плануванні розвитку персоналу та ін.

Державою визначено способи компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці. Працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або

рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою. Власник або уповноважений ним орган самостійно вирішує ці питання на основі переліку хімічних речовин, при роботі з якими рекомендується у профілактичних цілях уживання молока або інших рівноцінних продуктів. Власник може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені відповідним законодавством.