Управління персоналом

11.3. Організаційно-технологічні умови праці

Технічні й організаційні фактори впливають на формування матеріально-речовинних елементів умов праці (засоби праці, предмети і знаряддя праці, технологічні процеси, організаційні форми виробництва, режими праці і відпочинку, що застосовуються і т. п.).

Техніко-технологічні фактори визначаються особливостями використовуваної техніки і технології, рівнем механізації й автоматизації праці, ступенем оснащеності робочих місць, особливостями сировини, матеріалів, готової продукції. Під впливом цієї підгрупи факторів формуються величини фізичних і нервово-психічних навантажень на організм людини.

Організаційні фактори - рівень поділу праці, форми його кооперації, стан нормування праці, змінність роботи, внутрізмінний режим праці та відпочинку, організація робочих місць, робоча поза, система обслуговування робочих місць та ін.

Багато авторів вважають, що техніко-організаційний рівень виробництва, у першу чергу, енерго- і електроозброєність праці, засоби праці, технологія, предмети праці впливають на трудові ресурси.

Умови праці, а особливо організаційно-технологічні, впливають на продуктивність праці. При сприятливих умовах вона підвищується, тому що підвищується ефективність використання робочого часу.

Технічні та технологічні фактори впливають на чисельність і склад працюючих через зміни обсягу виконуваних робіт і продуктивності праці. Група технологічних факторів зв´язана з методами перетворення сил і предметів з метою створення споживчих вартостей, на виробництво яких повинна бути витрачена мінімальна кількість живої й упредметненої праці. Це може бути досягнуто за рахунок прогресивних змін у технології виробництва різних видів продукції і заміни одного виду вихідної сировини на іншу. Зазначені зміни в кінцевому рахунку ведуть до економії витрат праці на виробництво продукції, а, отже, і зміни чисельності та складу працюючих. При формуванні трудових ресурсів підприємств вплив технологічних факторів на склад і чисельність працюючих повинен ураховуватися в то у плані, щоб сприяти створенню максимальної економії витрат праці на виробництво продукції.

Раціональний комплекс заходів, спрямованих на поліпшення організаційно-технологічних умов праці, може забезпечити приріст продуктивності праці на 15-20% і більше. Дослідження свідчать про великий вплив освітлення робочих місць на продуктивність праці. Наприклад, сонячне світло збільшує її на 10%, створення раціонального штучного освітлення - на 6-13%, при цьому в деяких виробництвах на 25 % зменшується брак випущеної продукції. Правильна організація робочого місця збільшує продуктивність праці на 21%, продумане використання музики - на 12-14%, раціональне фарбування приміщень - на 25% та ін.

Виробничий шум, що перевищує припустимі рівні, знижує продуктивність праці на 3-20% у залежності від його рівня, виконуваної роботи й інших факторів. Продуктивність праці різко падає при високій температурі повітря у приміщенні. Для підвищення працездатності велике значення має встановлення раціональних, науково обґрунтованих режимів праці та відпочинку.

Поліпшення організаційно-технологічних умов праці веде до скорочення тимчасової непрацездатності працівників, викликаної різними професійними захворюваннями і виробничими травмами; до скорочення плинності кадрів; зниження витрат на пільги і компенсації тим, хто працює у шкідливих умовах. Усе це веде до поліпшення результатів виробничої діяльності підприємств. До заходів, що дають подібний ефект, відносяться такі автоматизація управління технологічними процесами, механізація ручних робіт, упровадження нових більш сучасних машин і механізмів, збільшення кількості виробничих приміщень, які відповідають вимогам стандартів щодо безпеки праці та будівельних норм і правил та ін.