Управління персоналом

10.6. Методи аналізу ефективності використання робочого часу

У ході вивчення трудового процесу і його нормування вирішуються дві задачі:

визначення фактичних витрат часу на виконання операцій та її елементів,
визначення структури витрат часу протягом зміни (або її частин)?

Існує два основних методи вивчення витрат робочого часу:

метод безпосередніх вимірів;
метод моментних спостережень.

Метод безпосередніх вимірів полягає у безперервному спостереженні за трудовим процесом, операцією або її частинами і фіксації показань поточного часу або тривалості виконання окремих елементів операції.

Достоїнства методу:

докладне вивчення процесу праці та використання устаткування;

одержання даних у абсолютному вираженні (сек., хв., год.) і їхня висока вірогідність;
установлення фактичних витрат робочого часу за весь період спостереження, одержання відомостей щодо послідовності окремих елементів роботи;

можливість безпосереднього виявлення раціональних прийомів та методів праці, причин втрат та нераціональних витрат часу;
можливість залучення до досліджень самих працівників.

Недоліки методу:

спостереження тривалі та трудомісткі, обробка даних досить складна;
час спостереження обмежений, спостереження не можна переривати,
один спостерігач, як правило не в змозі забезпечити якісне спостереження і фіксацію результату більш ніж по трьох- чотирьох об´єктах;
постійна присутність спостерігача впливає на працівника, що може трохи спотворювати вірогідність результату.

Розрізняють кілька різновидів методу безпосередніх вимірів. Суцільні виміри (за поточним часом^ ведуться шляхом безперервної реєстрації всіх елементів роботи і їхньої тимчасової послідовності, у записі фіксується календарний (поточний) час закінчення кожного елемента. Тривалість елементів операції визначається шляхом додаткових розрахунків: з показника поточного часу елемента, тривалість якого визначається, віднімають показник поточного часу попереднього елемента. Вибіркові виміри застосовуються для вивчення окремих елементів роботи, операції незалежно від їхньої послідовності у часі. У ході спостережень фіксується й у записі відразу відбивається тривалість кожного досліджуваного елемента. Циклові виміри використовуються для вивчення елементів операції невеликої тривалості (до 1-3 сек.), коли реєстрація кожного з них окремо дає занадто велику погрішність. У цьому випадку елементи поєднують у групи по (п-1), де п - кількість елементів у операції, і в записі фіксуються тривалість кожної групи. Потім за допомогою розрахунків визначається тривалість кожного окремого елемента.

Метод моментних спостережень складається з реєстрації й обліку кількості однойменних витрат робочого часу у вибіркові моменти (у деяких випадках - через рівні проміжки часу). В основі цього методу лежить закон великих чисел, відповідно до якого «взаємне відхилення частин сукупності поглинається всією сукупністю, і з досить високою імовірністю по окремій частині можна судити про сукупності в цілому.»

При застосуванні даного методу структура витрат часу встановлюється за питомою вагою моментів, у які відзначалися витрати робочого часу в загальній кількості врахованих моментів за весь період спостереження.

Достоїнства методу:

один дослідник може спостерігати майже необмежене число об´єктів;
вірогідність спостереження не постраждає, якщо воно буде перерване, а потім продовжене;
за оцінкою фахівців, трудомісткість спостереження й обробки даних у 5-10 разів менша, ніж при попередньому методі, нижчі фізичні та нервові навантаження у спостерігача;
спостерігач не знаходиться постійно поруч із працівником - об´єктом спостереження, тому не робить на нього істотного психологічного впливу.

Недоліки методу:

результатом є тільки середні дані;
структура витрат робочого часу може бути розкрита не цілком;
відсутні дані про послідовність і раціональність виконання прийомів і операцій, немає можливості безпосередньо фіксувати причини простоїв, утрат та нераціональних витрат робочого часу.

У залежності від мети вивчення витрат робочого часу виділяють такі види спостережень.

Хронометраж - вивчення періодично повторюваних елементів операції, підготовчо-заключної роботи, дій щодо обслуговування робочого місця.

Фотографія робочого часу - вивчення робочого часу виконавця, часу використання устаткування протягом зміни або її частини шляхом виміру всіх видів витрат часу, їхнього змісту, послідовності, тривалості.

Фотохронометраж - сполучення вивчення структури витрат робочого часу протягом зміни за допомогою фотографії робочого часу, хронометражу окремих елементів роботи.

У залежності від кількості об´єктів, що одночасно спостерігаються, розрізняють індивідуальні, групові (бригадні), масові (маршрутні) спостереження.

Індивідуальні спостереження - ведуться за одним робітником, за одиницею устаткування.

Групові спостереження - поширюються на декількох робітників або одиниць устаткування, на робітників і верстати, на багатоверстатні робочі місця, на роботу бригади.

Розрізняють такі способи ведення спостереження.

Візуальний спосіб - спостереження і фіксація витрат часу проводяться безпосередньо спостерігачем за допомогою стрілочно- циферблатних приладів часу - годинників із секундною стрілкою. При необхідній більшій точності застосовуються хроноскопи, які рахують частки секунди. Всі ці прилади тільки фіксують час, а спостерігач повинен керувати ними, вести спостереження, фіксувати дані у листі спостереження. У результаті виникають великі нервові навантаження і дослідження стає досить трудомістким. Спостереження за допомогою приладів (напівавтоматичних) забезпечує фіксування окремих витрат часу приладами під керуванням спостерігача. Сюди відносяться: прилади з цифровими лічильниками, кожний з яких веде облік за окремим елементом, хронографи, які накреслюють графік уздовж листа запису. Маються розробки, які дозволяють використовувати ЕОМ для вивчення витрат робочого часу.

Автоматичний спосіб спостереження має на увазі використання відеозйомки промислового телебачення, осцилографії та ін.

Кінозйомка дозволяє детально вивчати трудовий процес з використанням великих, середніх, загальних планів, тиражувати отриманий матеріал, робити навчальні фільми, контролювати правильність проведеного аналізу спостереження, залучати до аналізу безпосереднього виконавця роботи. Використовуються кінокамери, що мають стабільні частоти зйомки і покадрову зйомку.

Відеозапис - дає ті ж можливості, але більш придатний для великих планів. Відлік часу може вестися за сигналами, записами на звуковий канал, або за показниками лічильника часу в кадрі.

Використання промислового телебачення дозволяє дистанціювати спостерігача від об´єкта спостереження, вилучити вплив присутності спостерігача на працівника, трудовий процес якого вивчається.

Осцилографування здійснюється за допомогою осцилографа, що записує параметри трудового процесу на плівку або світлочутливий папір і датчиків. Ця система використовується для дослідження машинних і машинно-ручних елементів роботи.

Нарешті, за способом запису результатів спостереження розрізняють: цифрову (хв., сек.), індексну (буквені й умовні позначки), графічну (графіки у масштабі часу), записи; фотокінореєстрацію; осцилограму; змішану (комбіновану) форму запису, наприклад, індексно-цифрову.

Висновки

Робочий час є загальною універсальною мірою кількості праці у будь-якій сфері людської діяльності. Саме у цьому універсалізмі і полягає його головне значення і всебічність використання. Поліпшення використання робочого часу є одним з основних шляхів підвищення продуктивності праці та залежить від співвідношення екстенсивного й інтенсивного факторів розвитку виробництва.

Організовуючи працю робітників, необхідно визначити, яка його кількість необхідна для виконання кожної конкретної роботи і якою повинна бути його якість.

Підвищення продуктивності праці можливо за рахунок інтенсивних факторів - прискорення науково-технічного прогресу, вдосконалення техніки, технології, застосування прогресивних матеріалів, механізації, автоматизації та ін.

Оскільки інтенсивність праці соціально і фізіологічно обмежена, а втрати робочого часу на підприємствах значні, підвищення інтенсивності праці можливо тільки за рахунок раціонального використання робочого часу, максимального ущільнення робочого дня.

Основою для вирішення проблеми ефективного використання робочого часу є організація точного обліку використання і втрат робочого часу й аналізу цих втрат у результаті якого виявляються такі шляхи підвищення ефективності використання робочого часу як організація на підприємстві об´єктивного повного й оперативного обліку робочого часу з використанням ЕОМ; виявлення факторів, вплив яких буде сприяти повному використанню фонду робочого часу; розробка систем, показників і заходів щодо скорочення втрат робочого часу; організація стимулювання щодо скорочення втрат робочого часу.

Правила внутрішнього трудового розпорядку - це один з важливих документів, що регламентує порядок прийому і звільнення працівників, час праці та відпочинку, основні обов´язки співробітників і адміністрації, а також заходи для заохочення і покарання.

Для формування правил внутрішнього трудового розпорядку використовується така вихідна інформація: Конституція (Основний Закон) держави; Цивільний кодекс; Кодекс законів про працю; Всесвітня декларація ООН прав людини; постанови уряду з праці та соціальних питань; статут підприємства; договір засновників підприємства; філософія підприємства; колективний договір.

Правила складаються із загальних положень; порядку прийому і звільнення співробітників; часу праці та відпочинку; основних обов´язків співробітників і адміністрації; заходів заохочення і покарання; службових і комерційних таємниць. Додатково у Правила можна включати вимоги до співробітників; умови оплати праці; соціальні блага і гарантії.

Внутрізмінний режим праці і відпочинку визначає: час початку і закінчення зміни, її тривалість, сумарну тривалість перерв і відпочинку, величину окремих перерв, їхній розподіл протягом зміни, форми проведення відпочинку.

Досить широке використання у сучасних умовах знайшли гнучкі графіки робочого часу. Суть гнучких режимів полягає в тому, що для окремих працівників, відсутність яких не веде до порушення виробничого процесу, або колективів в цілому допускається у визначених межах саморегулювання часу початку, закінчення, тривалості робочої зміни, а робочий день поділяється на дві частини: фіксовану, коли працівник повинен знаходитися на роботі, і гнучку, у межах якої він може змінювати час початку і закінчення роботи.

Що стосується понаднормової роботи, то трудовим законодавством передбачене її застосування лише у виняткових випадках.

Перерви на відпочинок під час зміни існують у трьох видах - мікропаузи, тривалістю у кілька секунд, між операціями, роботами, викликані необхідністю змінення нервової системи працівника при переході від однієї дії до іншої; обідня перерва призначена для прийому їжі та відпочинку, яка не входить у тривалість зміни;

регламентовані перерви на відпочинок, призначені для попередження швидкого падіння працездатності. Вони включаються в робочий час і при розрахунку норм праці їхня тривалість входить у розрахунок норми часу.

Добові режими праці та відпочинку визначаються взаємодією змінних графіків праці і відпочинку протягом доби.

Особливого значення набуває розробка тижневих режимів праці та відпочинку. Основним видом робочого тижня є п´ятиденний з двома вихідними днями. Разом з тим на підприємствах, в установах, організаціях, де за характером роботи й умовами виробництва доцільно застосовувати шестиденний робочий тиждень, може встановлюватися режим роботи з одним вихідним днем і змінами більш короткої тривалості. В основному це відноситься до підприємств торгівлі, побутового обслуговування, до організацій, де робота не може перериватися в загальний вихідний день - неділю, щотижневий відпочинок надається одночасно всім працівникам у визначений день тижня, який не збігається із загальним вихідним.

Залучення працівника до роботи у встановлений для нього вихідний день допускається тільки у виняткових випадках, передбачених законодавством. Особливої уваги вимагає розробка графіків змінності, що визначають чергування змін, порядок і частоту переходу зі зміни в зміну.

Річний режим праці та відпочинку містить у собі святкові дні та відпустки. Святкові дні визначаються законодавством. Щорічна відпустка надається як штатним працівникам підприємства, так і сумісникам (останнім - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи).

Однією з форм гнучкості у сфері праці є скорочення робочого часу. Тенденції скорочення робочого часу сприяють економічному росту.

Скорочення робочого часу ув’язується з більш гнучким підходом до графіка робочого часу, що забезпечує краще використання парку верстатів та устаткування.

У ході вивчення трудового процесу і його нормування відбувається визначення фактичних витрат часу на виконання операцій та її елементів і структури витрат часу протягом зміни (або її частин).

Вивчення витрат робочого часу відбувається шляхом використання методу безпосередніх вимірів та методу моментних спостережень.

Метод моментних спостережень складається з реєстрації й обліку кількості однойменних витрат робочого часу у вибіркові моменти (у деяких випадках - через рівні проміжки часу). При застосуванні даного методу структура витрат часу встановлюється за питомою вагою моментів, у які відзначалися витрати робочого часу в загальній кількості врахованих моментів за весь період спостереження.

У залежності від мети вивчення витрат робочого часу виділяють хронометраж (вивчення періодично повторюваних елементів операції, підготовчо-заключної роботи, дій щодо обслуговування робочого місця); фотографію робочого часу (вивчення

робочого часу виконавця, часу використання устаткування протягом зміни або її частини шляхом виміру всіх видів витрат часу, їхнього змісту, послідовності, тривалості) і фотохронометраж

(сполучення вивчення структури витрат робочого часу протягом зміни за допомогою фотографії робочого часу, хронометражу окремих елементів роботи).

Індивідуальні спостереження - ведуться за одним робітником, за одиницею устаткування.

Масовим вважається спостереження, коли число об´єктів перевищує 10. Масове спостереження називають маршрутним, якщо об´єкти віддалені один від одного і спостерігач повинен рухатися за визначеним маршрутом. Іноді маршрутним називають індивідуальне спостереження, коли за визначеним маршрутом рухається сам об´єкт, (який обслуговує робітник), а спостерігач іде за ним. Ведення спостереження може відбуватися візуальним способом (спостереження і фіксація витрат часу проводяться безпосередньо спостерігачем за допомогою стрілочно- циферблатних приладів часу - годинників із секундною стрілкою); за допомогою приладів (напівавтоматичних) фіксуються окремі витрати часу приладами під керуванням спостерігача); з використанням відеозйомки промислового телебачення, осцилографії; кінозйомки;відеозапису; промислового телебачення та осцилографування, яке здійснюється за допомогою осцилографа, що записує параметри трудового процесу на плівку або світлочутливий папір і датчиків. Ця система використовується для дослідження машинних і машинно- ручних елементів роботи. Нарешті, за способом запису результатів спостереження розрізняють: цифрову (хв., сек.), індексну (буквені й умовні позначки), графічну (графіки у масштабі часу), записи; фотокінореєстрацію; осцилограму; змішану (комбіновану) форму запису, наприклад, індексно- цифрову.