Управління персоналом

10.1. Сутність і значення робочого часу як універсальної міри людської праці

Робочий час є загальною мірою кількості праці. Загальна тривалість робочого часу є з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого - фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з основних шляхів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення екстенсивного й інтенсивного факторів розвитку виробництва.

Відповідно до Кодексу законів про працю України нормальна тривалість робочого часу трудящих не може перевищувати 40 годин на тиждень. У випадку шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 годин. Законодавством установлюється скорочена тривалість робочого часу у визначених випадках, передбачених законодавством. Організовуючи працю робітників, необхідно визначити, яка його кількість необхідна для виконання кожної конкретної роботи і якою повинна бути його якість.

В умовах переходу до ринкових відносин підвищення ефективності використання робочого часу в сфері матеріального виробництва - найважливіша проблема, від вирішення якої залежить ріст продуктивності праці, підвищення ефективності виробництва й у кінцевому рахунку насичення споживчого ринку конкурентними товарами, підвищення добробуту трудових колективів підприємств - виробників і всього суспільства у цілому.

Для вирішення цієї проблеми необхідний аналіз ефективності використання живої праці з обліком двоїстості її характеру як праці конкретної й абстрактної.

Ефективність використання конкретної праці визначається її продуктивною силою, тобто масою споживчої вартості товару в одиницю часу, а абстрактної праці - її інтенсивністю, тобто ступенем витрати робочої сили в одиницю часу. Таким чином, ефективне використання живої праці залежить від продуктивної сили праці та її інтенсивності.

Підвищення продуктивності праці можливо за рахунок інтенсивних факторів - прискорення науково-технічного прогресу, вдосконалювання техніки, технології, застосування прогресивних матеріалів, механізації, автоматизації та ін.

Оскільки інтенсивність праці соціально і фізіологічно обмежена, а втрати робочого часу на підприємствах значні, підвищення інтенсивності праці можливо тільки за рахунок раціонального використання робочого часу, максимального ущільнення робочого дня.

Основою для вирішення проблеми ефективного використання робочого часу є організація точного обліку використання і втрат робочого часу й аналізу цих втрат у результаті якого виявляються, наприклад, такі шляхи підвищення ефективності використання робочого часу:

• організація на підприємстві об´єктивного повного й оперативного обліку робочого часу з використанням ЕОМ;
• виявлення факторів, вплив яких буде сприяти повному використанню фонду робочого часу;
• розробка систем, показників і заходів щодо скорочення втрат робочого часу;
• організація стимулювання щодо скорочення втрат робочого часу.

Зазначені вище проблеми можуть бути вирішені у рамках створення комплексної системи управління робочим часом.