Управління персоналом

1.3. Спільна праця та її особливості. Об`єктивна необхідність управління спільною працею людей

Усвідомлення об’єктивної необхідності управління спільною працею людей неможливо без розгляду того, що саме уявляють собою такі поняття як спільна праця і управління нею. Але починати треба з визначення праці взагалі як економічної категорії. Праця - це цілеспрямована діяльність людини щодо створення матеріальних і духовних благ для задоволення особистих і суспільних потреб. Від цього визначення стає можливим логічний перехід до визначення спільної праці. Отже, спільною працею можна назвати цілеспрямовану діяльність двох або більше людей щодо створення матеріальних і духовних благ для задоволення особистих і суспільних потреб на основі відповідного розподілу роботи між виконавцями та їх кооперацією, відповідальністю за результати цієї діяльності. Таким чином, потрібно усвідомити, що особливості спільної праці такі:

• розподіл працівників, що забезпечують безупинне і ритмічне протікання виробничого процесу (поділ праці);
• кооперація праці;
• відповідальність за її результати.

Отже, для здійснення спільної праці потрібно виконати дії організаційного характеру. Відтак, організувати спільну працю - це правильно розподілити роботу між виконавцями і розставити їх відповідно до раціональних пропорцій між окремими видами праці. Особливої уваги потребує детальний розгляд сутності поділу та кооперації праці, оскільки кваліфіковане управління спільною працею людей неможливе без чіткого усвідомлення не тільки сутності але й конкретного змісту цих понять. Поділ усієї роботи на складові компоненти звичайно називають горизонтальним поділом праці. Поділ великого обсягу роботи на численні невеликі спеціалізовані завдання дозволяє організації робити набагато більше продукції чи послуг, чим якби та ж сама кількість людей працювала самостійно. Складні організації здійснюють чіткий горизонтальний поділ за рахунок створення підрозділів, що виконують специфічні конкретні завдання, які домагаються конкретних специфічних цілей.

В організації існують дві внутрішні обмежені форми поділу праці. Перша - це поділ праці на компоненти, що складають частини загальної діяльності, тобто горизонтальний поділ праці. Друга, названа вертикальним поділом, виділяє роботу щодо координування дій людей, які виконують відповідні дії згідно з горизонтальний поділом праці. Діяльність щодо координування роботи інших людей і складає сутність управління. Для того, щоб організація могла домогтися реалізації своїх цілей, задачі повинні бути скоординовані за допомогою вертикального поділу праці. Суспільний характер людського (основного виробничого) фактора - це саме те, без чого не можна не обійтися без управління спільною працею як без специфічної складової частини управління господарством та суспільством. Звідси сутність управління спільною працею складається з необхідності забезпечувати нормальну, таку, що відновляється, виробничу діяльність великих мас людей, що мають інтереси, які виходять далеко за межі виробництва.