Фінанси

5.3. Податкова система і податкова політика держави

У різних країнах світу системи оподаткування відрізняються одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов’язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками (нормативами), фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно, оскільки податкові системи формувалися та формуються сьогодні під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.

Історія розвитку системи оподаткування свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів - перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо.

Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться урядом країни, щодо розв´язання певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належить досягнення економічного зростання, максимального рівня зайнятості населення країни, підвищення рівня його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Загальна стратегія податкової політики має містити пріоритетні цілі, пов’язані з функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Більш перспективною є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дозволить забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Податкова політика держави є складовою економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов’язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Окресливши свою економічну політику, держава визначає напрям розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика і податкова система чітко спрямована на розв´язання конкретних завдань і проблем.

Основне завдання податкової політики - визначення податкового навантаження і податкового тиску на платника чи групи платників (регіони, галузі, підгалузі тощо). Податкове навантаження - це відношення суми стягнених податків до величини сукупного доходу. Воно показує, яка частина виробленого продукту (зароблених грошей, отриманої ренти тощо) перерозподіляється в результаті дії бюджетно-податкового механізму. Усі платники зацікавлені у тому, щоб податкове навантаження було мінімальним. В економічно розвинених країнах середнє значення податкового навантаження дорівнює від 30% до 40—45%. Для конкретного платника податків податкове навантаження показує частку сукупного доходу, яка перераховується в бюджет через оподаткування.

Векторами макроекономічної ефективності податкової політики є:

- можливість податкової політики збільшити джерела доходів бюджету;

- здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу;

- спрямованість політики податків на мінімізацію витрат на їх сплату.

Проявом на практиці податкової політики, що проводиться в державі, виступає податкова система країни.

Податкова система — це сукупність податків, зборів і інших платежів у бюджет і державні цільові фонди, необхідних державі для виконання нею функцій; принципів, форм і методів їх встановлення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їхню сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

За економічним змістом податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов´язкових платежів, які надходять у бюджети різних рівнів бюджетної системи.

Істотними умовами оподатковування, що характеризують податкову систему в цілому, є:

- порядок встановлення й введення в дію податків;

- види податків;

- права й обов´язки платників податків;

- порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

- відповідальність учасників податкових відносин.

Побудова й функціонування оптимальних податкових систем необхідно розглядати з погляду відповідності ряду принципів. Уперше принципи оподаткування сформулював Адам Сміт (1723- 1790), виклавши свої думки щодо цього у праці „Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776):

громадяни кожної держави повинні брати участь у підтримці своєї держави по можливості та відповідно до доходів, які вони одержують під охороною держави;

податок, що сплачується громадянами, має бути точно визначеним. Час його сплати й розмір мають бути відомі платнику й усім, хто захоче знати;

будь-який податок має стягуватися у зручний час і спосіб для платника;

будь-який податок має бути побудований так, щоб витрати на його вилучення були мінімальними.

Усі принципи подано у таблиці 5.3.

Таблиця 5.3. Класифікація принципів побудови податкової системи

Групи принципів	Принципи оподаткування
Фіскально-бюджетні	Достатність, еластичність, здатність до збільшення, рухомість, вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків
Політико-економічні	Спрямування на економічне зростання, системність, економічна нейтральність, економічна ефективність, стабільність, гнучкість
Соціально-етичні	Загальний характер, соціальна справедливість, відносна рівність зобов’язань, платоспроможність, рівномірність
Організаційні	Наочність, визначеність, зручність, практичність, простота, контрольованість, численність, єдність

Принципи побудови податкової системи України, її склад, а також права та обов’язки платників податків визначаються законодавством України.

Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
Обов´язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов´язкових платежів), визначених на основі достовірних даних про об´єкти оподаткування за звітний період; встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
Рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб, що здійснюється у відповідній частці від отриманого прибутку; забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов´язкових платежів) на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів (обов´язкових платежів) — на більші доходи;
Рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб´єктів господарювання за визначення обов´язків щодо сплати податків і зборів (обов´язкових платежів);
Соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
Стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов´язкових платежів), їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
Економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов´язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
Рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов´язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
Компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов´язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими радами;
Єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов´язковим визначенням платника податку і збору (обов´язкового платежу), об´єкта оподаткування, джерела сплати, податкового періоду, ставок податку і збору (обов´язкового платежу), підстав для надання податкових пільг;
Доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов´язкових платежів). Загальнодержавні податки і збори (обов´язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Порядок їх зарахування до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і Державних цільових фондів визначається згідно із законами України.