Фінанси

5.1. Історія розвитку систем оподаткування

Податок є одним з найстародавніших фінансових інструментів світу. Історичні приклади демонструють, що форми оподаткування змінюють одна одну разом із трансформацією суспільного устрою, однак ідея податку зберігається як одна з основ існування держави.

У Давньому Єгипті доходи держави б ули пов´язані з використанням землі. Поземельний податок, заснований на принципі десятини, сплачувався землевласниками. Збиралася також зернова подать, виплачувався оброк хлібом, рибою, скотом. Існували предметні повинності. На переможені народи накладалася данина. Подушний податок сплачувався у грошовій формі. Існували мита з оренди будинку, з продажної ціни товару тощо. Збір деяких податей віддавався на відкуп.

Джерелом відомостей про оподаткування у Стародавній Індії є закони Ману. Вони містять такі рекомендації: “Подібно до того, як молоде теля і бджола беруть помалу, так і цар повинен отримувати малими долями дань зі свого царства. Нехай цар не ріже свого власного кореня і коріння інших зайвою жадністю, бо, порізавши свій власний корінь, він призводить себе самого й інших до вищого ступеня жалюгідного існування”.

Селянство у Стародавній Індії було громадським, і збір податків безпосередньо здійснювався представниками громади. Звільнялися від податків брахмани-жерці, а також жінки і діти. Податки не збиралися в прикордонній області і в місцевості з невисокою врожайністю.

У Стародавньому Китаї для поповнення державної казни використовувалися митні збори, якими обкладалися торговці та мандрівники. Доходи від митниць йшли на утримання військ. Податок на землю в Стародавньому Китаї вперше було встановлено в 594 р. до н.е.

У Стародавній Греції оподаткування було достатньо демократичним. Оцінка власного майна проводилася самим платником під присягою. Платник самостійно поділяв своє майно на класи. Він же визначав ту частину майна, яка підлягала оподаткуванню і розраховував розмір податі. Однак держава здійснювала контроль за самооподаткуванням. У разі виявлення обману проводився насильницький обмін майна, віднесеного до нижчого класу, на майно, поставлене платником до вищого.

Найбільший вплив на формування сучасного оподаткування має система оподаткування Стародавнього Риму. У Римській державі існували цивільні і провінційні податки - в колоніях. Так було закладено розділення податків на державні і місцеві. Базою обкладення цивільним податком стало майно, що належало окремим громадянам. Провінційним податком був оброк із завойованих земель, який складався з поземельного й особистого податків. Окрім поземельного податку, жителі провінцій сплачували також податки на цінності, нерухомість, живий інвентар, до якого належали і раби, і велика рогата худоба. Громадяни Риму, які проживали за його межами, платили і державні, і місцеві податки.

Вивчення історії оподаткування свідчить про те, що: виникнення оподаткування пов´язане з формуванням суспільних утворень; спочатку передподаткові форми носили характер тимчасових платежів; вилученнями, які передували податку, були жертвопринесення, данина і плата за користування власністю володаря.

У середні віки в європейських державах податки, як і раніше, не були основним джерелом доходів держави. Для збору податків правитель звертався до аристократів з проханням про допомогу.

У Франції вводилися податки, які спочатку носили тимчасовий, надзвичайний характер, а з часом стали постійними. Податкова система Франції перейняла багато особливостей римської податкової системи. Пряме оподаткування існувало у вигляді поземельної податі, яка в деяких провінціях замінювалася особистою або була змішаною. У XVII ст. для покриття військових витрат була встановлена поголовна подать, яку сплачували як селяни, так і дворяни.

Першим непрямим податком у Франції був акциз на сіль, установлений у XIII ст. У середньовічній Франції існувала система мит, куди входили інвентарне мито (проводився опис збору врожаю, визначалася частина, призначена для споживання самим землевласником і його сім´єю, решта підлягала обкладенню; якщо виявляли незазначене майно, то воно піддавалося конфіскації), обігове мито (стягувалося за дозвіл переміщення товарів, засвідчений відповідним документом), мито, яке збиралося при в´їзді до міст, і мито за здійснення роздрібної торгівлі.

У середньовічній Англії переважало пряме оподаткування і лише з XVII ст. почало поширюватися непряме.

У XII -XIII вв. збиралися так звані «щитові гроші». Допомога міст, яка раніше збиралася довільно, була перетворена на постійний податок - поземельний, який сплачувався у розмірі однієї десятої частини врожаю. Розмір поголовного податку залежав від суспільного стану платника. Існував неоподатковуваний мінімум. У XIII ст. додався податок на рухоме майно, який сплачувався в основному селянами. Об´єктами обкладення цим податком були зерно, робоча худоба тощо.

У Німеччині в середні віки діяла система відкупу. Податі спочатку були натуральними: для війська повинні були доставлятися підводи, для проїзду короля, його чиновників, військових, - коні, а також приміщення й утримання. Податок на землю в Німеччині походить від надання в оренду землі великими землевласниками. Існував податок на спадок, військовий податок, викупні гроші від військової служби, податок на предмети споживання.

У першій половині XIX ст. був установлений французький земельний кадастр, у якому землі оцінювалися за доходом, який з них отримується. Дохід визначався не за господарством в цілому, а за ділянками землі, з якого воно складалося. На початку XX ст. у Франції були введені прибутковий податок і податок на спадок. Прибутковий податок обчислювався методом складної прогресії. Застосовувалися також податкові знижки при обкладенні порівняно невеликого доходу, враховувалася кількість осіб, що перебувають на утриманні платника. Існував неоподатковуваний мінімум доходу . З оподатковуваного податку віднімалися витрати виробництва та відсотки з боргів. Розмір податку на спадок залежав від величини успадкованого майна.

Непряме оподаткування існувало перш за все у вигляді акцизу на сіль, який викликав протест і протидію громадян, тому періодично скасовувався, а потім вводився знов, коли зростала потреба держави в грошах.

В Англії у XVII1-XIX ст. також бул а вдосконалена система як прямого, так і непрямого оподаткування: вводилися акцизи на ель, пиво, вино, сидр, напої з меду, хміль, солод, спиртні напої, крохмаль, сіль, оцет, чай, каву, какао, шоколад, свічки, папір, мило , льняні, паперові та шовкові тканини, шкіряні, золоті і срібні вироби , рукавички, тютюн курильний і нюхальний, пудру, екіпажі, на коней, на собак, на право виставляти герби на екіпажах, на скло, цеглу, черепицю; загальний прибутковий податок стягувався додатково до податків з доходів, що отримувалися від різних видів діяльності. Як і у Франції, встановлювалася певна величина доходу платника податків, яка не оподатковувалася, необхідна для його власного утримання, а також для забезпечення його сім´ї. Існував податок на спадщину.

В Англії XIX ст. діяла система ліцензування. Існували ліцензії на рознощиків, продавців гральних карт, золотих і срібних речей, патентованих медичних засобів, оцінювачів, заставників і агентів з продажу будинків, ліцензій на полювання за дичиною і торгівлю нею, на право користуватися рушницями і носити їх, податок на дозвіл організації промислу (патентний збір).

Із самого початку достатньо розвиненою системою було оподаткування США, яке отримало спадщину європейської

економічної науки. У XVIII-XIX ст. сплачувався податок від загальної вартості землі і будівель, які розміщувалися на ній. Існували податки на рухоме і нерухоме майно. На початку XX ст. в США вводиться прибуткове прогресивне оподаткування, податок на спадок.

Прибутковий податок поширювався також і на юридичних осіб. З його бази віднімалися витрати виробництва, сума амортизації устаткування, відсотки з боргів, сплачені податки, збитки і безнадійні борги. Чистий прибуток підприємств обкладався податком на корпорації.

Таким чином, у США спостерігається перехід частини податкових зобов´язань від фізичних до юридичних осіб, з´являється тенденція до звільнення від податків коштів, необхідних для відшкодування витрат на здійснення господарської діяльності.

На окрему увагу заслуговує історія оподаткування Русі.

Податки у стародавніх слов´ян з´явилися в таких формах:

- дари (уклони), що були специфічною формою добровільних податей;

- дань як зі скорених народів, так і у формі певної плати за послуги захисту й охорони;

- збори на випадок війни - надзвичайні податі.

Як видно, оподаткування відрізнялося відносно добровільним характером і припускало деяке відшкодування внесених коштів.

Ще однією формою податку в Стародавній Русі був оброк.

Прообраз земельного податку, а також оподаткування промислової, торгової й іншої діяльності і навіть податку на майно можна знайти у сошній податі, об´єктом обкладення якої була земельна власність. Її величина залежала від кількості зерна, що необхідно або можна було засівати на ділянці землі. Існувала в Стародавній Русі і подушна подать, яка, як правило, накладалася на главу сім´ї, а також на осіб, які не мали власних дворів, сплачувалися торгові і проїзні мита.

Таким чином, оподаткування в Стародавній Русі було достатньо розвинене й охоплювало багато видів діяльності.

У XV-XVII ст. збереглося оподаткування земельного володіння, а також подвірні збори і поголовна подать. Оподаткування стає постійним. У XVII ст. зароджується податкове регулювання, яке виражається в узагальненні груп податків і в розподілі різних податей на різні стани. Тоді ж було зроблено спробу разом з примусовими зборами здійснювати добровільні, а також використовувати принцип кредиту в оподаткуванні. Ідея полягала в тому, щоб піддати вилученню річний відсоток від торгового капіталу.

Непряме оподаткування здійснювалося у вигляді торгових мит, які сплачувалися при продажу, переміщенні і складуванні товарів.

У 1885 р. був встановлений податок на дохід від грошових капіталів: від процентних паперів (державних і приватних), від внесків на поточних рахунках та інших процентних внесків у банках (державні, громадські, акціонерні і товариства взаємного кредиту), а також виграшів за державними позиками.

З 1898 р. був установлений промисловий податок. Наприкінці XIX ст. - початку XX ст. в Росії широко застосовувалося непряме оподаткування, яке було представлено питейними і тютюновими зборами, а також нафтовим акцизом, акцизом на цукор і на сірники.

На початку XX ст. оподаткування в Росії посилилося, ставки наявних податків збільшилися, вводилися одноразові податки на телефони, з пасажирів, які проїжджають залізницями, з пасажирського багажу і вантажів, що перевозяться. У 1914 р. був ухвалений закон «Про деякі методи до посилення коштів казни, зважаючи на обставини воєнного часу». Зросли ставки акцизного збору з нафтових продуктів, з цукру, тютюнових виробів та ін. Рік потому був підвищений промисловий податок на торгові і промислові підприємства, зріс поземельний податок, податок на нерухомість, квартирний податок.

На початку XX століття оподаткування мало тенденцію до посилення і почало н абувати загрозливих розмірів. Протидія фінансових кіл дещо понизила пряме оподаткування, проте компенсувати брак коштів передбачалося за рахунок непрямого.

Після революції 1917 р. система оподаткування піддалася реформуванню, метою якого було перекладення основної важкості податкового тягаря на найбільш забезпечені верстви населення і підприємства, що працюють. Посилення оподаткування в сільській місцевості було досягнуте шляхом проведення продрозкладки, яка продемонструвала надзвичайне примушення при отриманні доходів держави.

У 1970-1990 pp. збиралися такі загальнодержавні податку: податок з обороту, фіксовані (рентні) платежі (ті, що вирівнювали рентабельність серед добувних галузей за принципом земельної ренти), плата за виробничі основні фонди і нормовані обігові кошти, відрахування вільного залишку прибутку (його величина дорівнювала перевищенню фінансових ресурсів підприємства над їх плановими витратами), податок з доходів від демонстрації кінофільмів, сільськогосподарський податок, прибутковий податок з фізичних і юридичних осіб, податок з продажів (був введений у 1991 p.), а також місцеві податки: земельний податок, податок з власників будівель, податок з власників транспортних засобів, разовий збір на колгоспних ринках, курортний збір.

Помітною особливістю оподаткування в ці роки є те, що воно було підпорядковане фінансовому плануванню. Стримування розвитку оподаткування відбувалося через те, що специфічні економічні відносини, які склалися, практично виключали приватну власність.

Вищевикладене свідчить про те, що система оподаткування, яка існувала до утворення незалежної української держави, послужила основою для сучасної системи оподаткування України.