Фінанси

4.2. Основні категорії поняттєвого апарату фінансового права

Первинним елементом фінансового права є фінансово-правові норми, за допомогою яких регулюються суспільні відносини, що виникають, змінюються й припиняються в процесі фінансової діяльності держави.

Фінансово-правові норми являють собою первинні елементи, що містять фінансове право. їм властиві як усі загальні риси правової норми, так і особливості, характерні для цієї галузі права.

Будь-які правові норми характеризуються такими загальними рисами:

- містяться в нормативно-правових актах або інших джерелах, ухвалених компетентними органами держави, посадовими особами, органами місцевого самоврядування;

- є загальнообов´язковими для всіх учасників регульованих суспільних відносин;

- реалізація правової норми, визнаної державою, забезпечується її примусовою силою.

У той же час фінансово-правовим нормам властиві і особливості, визначені специфікою конкретної галузі права. Головна особливість фінансово-правових норм полягає в тому, що вони носять державно-владний, імперативний (категоричний, однозначний) характер. Держава пропонує правила поведінки юридичним особам, громадянам у галузі фінансової діяльності в категоричній формі. Учасники фінансових відносин, урегульованих нормою фінансового права, не мають права змінити припис норми й умов її застосування.

Таким чином, фінансово-правова норма - установлене державою і забезпечене нормами державного примусу чітко визначене правило поведінки в суспільних фінансових відносинах, що виникають у процесі утворення, розподілу і використання державних грошових фондів, з наданням учасникам цих відносин юридичних прав і покладених на них юридичних обов´язків.

Норми фінансового права структурно поділяються на три компоненти: гіпотезу, диспозицію, санкцію.

Гіпотеза визначає умови, обставини, за яких можуть виникнути фінансові правовідносини, і вказує на суб´єктів-учасників цих правовідносин. Наприклад, щоб особа сплатила податок на землю, вона, як мінімум, має мати земельну ділянку на певних умовах.

Диспозиція - сутність, основа норми, що містить припис, як мають поводитися учасники фінансових відносин, тобто визначає їхні права й обов´язки. Наприклад, сплата податку або обґрунтована відмова від неї.

Санкція - міра відповідальності, застосовувана до порушників фінансово-правових норм. Прикладом можуть бути пені й штрафи, застосування кредитних санкцій банку й інші заходи.

Класифікація фінансово-правових норм здійснюється за різними ознаками.

За характером впливу на учасників фінансових відносин вони поділяються на зобов´язальні, заборонні, і уповноважувальні.

Зобов´язувальні норми права регулюють активну поведінку суб´єктів і пропонують у категоричній формі вчиняти певні дії, наприклад, устати на облік у податкових органах. За невиконання або невчасне виконання покладених обов´язків держава застосовує різні примусові заходи.

Заборонні фінансово-правові норми регулюють пасивну поведінку суб´єктів фінансових відносин і пропонують утримуватися від дій, що порушують фінансову дисципліну і законність.

Уповноважувальні норми наділяють правом робити визначені юридично значущі дії. Наприклад, уповноважують контрольно-ревізійні органи контролювати дотримання фінансового законодавства бюджетними організаціями.

Фінансово-правові норми за змістом можуть бути матеріальними і процесуальними.

Матеріальні фінансово-правові норми закріплюють зміст фінансово-правових відносин, тобто: склад фінансової системи, юридичні факти, правовий статус суб´єктів фінансового права, бюджетний устрій, види й обсяг грошових зобов´язань юридичних і фізичних осіб перед державою, визначають обсяги і напрями витрат держави, тобто закріплюють матеріальний, грошовий зміст юридичних прав і обов´язків учасників фінансових відносин.

Процесуальні норми фінансового права встановлюють порядок застосування і дії норм матеріального права. У фінансовому праві немає чіткого поділу на матеріальну і процесуальну частини:

• більшість інститутів у єдності концентрують і матеріальні і процесуальні норми. Однак процесуальні норми більш простежуються в бюджетному праві;
• норми процесуального характеру виділяються й у податковому праві.

За дією в часі фінансово-правові норми поділяються на постійні (не визначені в часі дії) і тимчасові (визначені в часі дії).

Однією з найважливіших категорій фінансового права виступають фінансові правовідносини.

Фінансові правовідносини — це суспільні відносини, що виникають при мобілізації, розподілі, використанні фондів коштів і урегульовані нормами фінансового права.

Фінансово-правові відносини є різновидом правовідносин, тому їм властиві певні ознаки:

- виникають відповідно до норм права, що вказують умови їх виникнення і визначають учасників;

- носять вольовий характер;

- характерний зв´язок сторін у формі юридичних прав і обов´язків.

Завжди є дві сторони: одна, що має суб´єктивне право (управомочена) й інша, що несе відповідні юридичні зобов´язання (зобов´язана).

Маючи загальні з іншими правовідносинами риси, фінансові правовідносини мають і певні особливості:

- вони виникають у процесі фінансової діяльності держави;

- одним із суб´єктів виступає держава;

- виникають з приводу грошей.

Ці відмітні риси надають фінансовим правовідносинам характеру державно-владних майнових (грошових) правовідносин.

Фінансове правовідношення має чітко визначену структуру (склад), тобто сукупність складових взаємозалежних елементів: суб´єкт, об´єкт і зміст.

Суб´єкти фінансових правовідносин - це особи, що беруть участь у конкретному правовідношенні і є носіями фінансових обов´язків і прав, до яких можна віднести всі три основні групи, на які поділяються суб´єкти права: а) територіальні утворення; б) колективні суб´єкти; в) індивідуальні суб´єкти.

Об´єкт фінансового правовідношення - те, на що спрямована дія учасників фінансового правовідношення, визначене їхніми інтересами в рамках належних їм суб´єктивних прав й обов´язків. Обєктом є гроші або грошові зобов´язання у зв´язку з утворенням і використанням грошових фондів.

Права й обов´язки суб´єктів фінансових правовідносин утворюють юридичний зміст фінансових правовідносин. Суб´єктивне право — це передбачена нормами права міра можливої поведінки учасника правовідношення. Суб´єктивний обов´язок — це передбачена нормою права міра належної поведінки.

Фінансові правовідносини, як і фінансово-правові норми, класифіковано за рядом ознак.

За матеріальним змістом: бюджетні, податкові, кредитні, розрахункові, в галузі страхування, а також фінансові правовідносини щодо регулювання грошового обігу та валютного законодавства.

За характером фінансово-правових норм, що лежать в основі фінансових правовідносин: матеріальні і процесуальні. Перші виникають на основі матеріальних норм фінансового права і виражають правовий статус суб’єктів, що беруть участь у фінансовій діяльності держави або муніципальних утворень. У процесуальних фінансових правовідносинах виражається юридична форма, у якій відбувається одержання державою у своє розпорядження фінансових ресурсів, їхній розподіл і використання.

Отже, важливими категоріями поняттєвого апарату фінансового права виступають фінансово-правові норми і фінансово-правові відносини, щодо яких можливо виділити певну структуру, спільні та особливі риси, класифікацію. Крім того, фінансовому праву властива чітка система права.