Фінанси

2.2. Фінанси Київської Русі

У результаті об´єднання Київської і Новгородської держав, а також інших слов´янських племен під владою Києва 882 р. була утворена Київська Русь, яка являла собою ранньофеодальну монархію на чолі з великим князем. Його функції охоплювали організацію та командування військом, збір дані. Доходи князя складалися з феодальних повинностей, дані або податі, судових мит, кримінальних штрафів (вир і продажів), і інших поборів. У цей період важливу роль відігравали народні збори — віче, в якому брали участь всі вільні жителі міста (посаду) і прилеглих поселень (слободи). До компетенції віча належали питання податей, оборони міста, організації військових походів і обрання князів.

У містах на чолі місцевого управління стояли посадники, а в сільській місцевості - волосгелі. До їх обов´язків входило здійснення збору дані і мит, виконання правосуддя, стягування штрафів. Замість платні за службу вони мали право залишити частку зібраного собі. Така система управління отримала назву системи кормленій. Органом місцевого селянського самоврядування була територіальна громада — вервь, яка перерозподіляла земельні наділи, розв´язувала податні питання.

На Київський Русі 988 р. було прийнято християнство як державна релігія, і російська православна церква була організована як єпархія Константинопольського патріарха. Церква також мала свої доходи. При цьому встановлюється порядок збору десятини в дохід церкви, а також право на придбання земель, населених сіл, здійснення суду з деяких категорій справ.

Князі все літо проводили у війні, а останню пору року, починаючи з листопада, кочували підвладною територією, що давало можливість годувати двір і свою дружину за рахунок власних і скорених народів. Це вимагало обчислення кількості жителів, ступеня їх заможності і вирішувалося спочатку на око, а пізніше проведенням переписів з дорученням розкладки і збору податків довіреним особам, що призначалися відповідальними за певні території.

Оскільки довірені часто були нечисті на руку, то це примушувало князів віддавати території або окремі види діяльності на відкуп, тобто в повне розпорядження «надійних» осіб, з призначенням величини збору, що слід віддати в казну. Віднині облік полягав не в епізодичному проведенні переписів, а в повній і послідовній, від факту до факту, реєстрації доходів і витрат (інакше кажучи, того, що зібране, і того, що передане) державних органів в спеціальних облікових книгах. На той час господарська діяльність велася господарськими одиницями, що цілком сформувалися: дворами, лавками, майстернями, які мали постійну тенденцію до збільшення.

Перші переписи на території Русі були проведені татарами 1246 року на землях Південної Русі, 1255—1256 pp. в Суздальській землі і 1257—1259 pp. в Новгородській землі.

Для Київської Русі нетривалий період централізованої держави в IX—XI ст. змінився феодальною роздрібненістю, що була обтяжена татаро-монгольським володарюванням. У цей період державні потреби полягали в утриманні верховної влади і війська. Проте централізації фінансових ресурсів для виконання цих цілей не вимагалося. Джерелом існування правителя було вотчинне господарство, що належало йому, а витрати, пов´язані зі здійсненням військових походів, розподілялися між княжими васалами.

Фінансові правовідносини Київської Русі не набули якого-небудь законодавчого оформлення. Перше зведення законів «Російська Правда» практично не містить норм, що регламентують фінансові відносини в сучасному їх розумінні. У період феодальної роздрібненості зростало число міст і розвивалися торгівельні зв´язки. Проте основним джерелом забезпечення потреб земель і князівств залишалося натуральне господарство.