Теорія і практика правозастосування

3. Подолання ієрархічних колізій норм права

Загальне колізійне правило подолання ієрархічних колізій передбачає, що у випадку колізії норм права, розміщених у формах (джерелах) права з різною юридичною силою, застосовується норма, яка міститься в акті, що має вищу юридичну силу. У зв´язку з цим постає питання про критерій при визначенні юридичної сили актів, норми яких перебувають у колізії.

Юридична сила певного акту правотворчості (форми права) визначається:

а) ієрархічним становищем суб´єкта правотворчості, який прийняв цей акт;

б) особливостями процедури прийняття цього акту.

На сьогодні в Україні склалася така вертикальна структура системи законодавства.

Конституція України,
міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України,
закони і нормативні постанови Верховної Ради України, а також Декрети Кабінету Міністрів України;нормативні укази Президента України,
нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,
нормативно-правові акти міністерств і відомств;
Конституція Автономної республіки Крим,
нормативні рішення та постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим,нормативно-правові акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій,
нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування,
нормативні накази та інструкції адміністрацій державних підприємств, установ, організацій,
колективні угоди, що укладаються згідно з законодавством про працю;правові звичаї.

Зазначені акти правотворчості мають статичне (постійне) місце в ієрархії актів правотворчості. Разом з тим у вітчизняній правовій системі існує низка актів судової правотворчості, юридична сила яких є не статичною, а динамічною. Мова йде про вже згадувані у першому розділі цього посібника квазіпрецеденти (рішення Конституційного Суду України з офіційного тлумачення та визнання неконституційними визначених Конституцією актів правотворчості; рішення судів адміністративної юридикції, які визнають незаконними нормативно-правові акти). Юридична сила певного квазіпрецеденту напряму залежить від юридичної сили акта правотворчості, який скасовується судом, або якому надається офіційне тлумачення. Наприклад, рішення Конституційного Суду України щодо надання офіційного тлумачення нормі Конституції України буде мати юридичну силу Конституції України, а відтак матиме більшу юридичну силу, ніж рішення Конституційного Суду України щодо надання офіційного тлумачення нормі певного закону.

Детальний розгляд існуючої ієрархії форм права в правовій системі України виходить за межі цього посібника, тому нижче ми зупинимося на аналізі юридичної сили лише деяких з перелічених вище актів правотворчості.

1) Юридична сила Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Вища юридична сила Конституції визначається також особливим порядком прийняття відносно інших законів та змістовними характеристиками Конституції як Основного Закону суспільства і держави. При подоланні ієрархічних колізій Конституції України та інших нормативно - правових актів можна також використовувати абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, який передбачає, що суд безпосередньо застосовує Конституцію України у разі:

коли закон, який був чинним до введення її в дію чи прийнятий після цього, суперечить їй;
коли правовідносини, що розглядаються судом, законом не врегульовані, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України або Радою міністрів АРК, суперечить Конституції України;
коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні судових справ, суперечать Конституції України.

2) Юридична сила міжнародних договорів, згода на обов´язковість яких надана Верховною Радою України. Надання згоди Верховною Радою України здійснюється шляхом ратифікації міжнародного договору. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про міжнародні договори», ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід´ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Зазначена стаття Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори України, згода на обов´язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Безпосередньо з тексту Конституції однозначного висновку про вищу юридичну силу міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, зробити не можна. Проте вища юридична сила міжнародно-правових договорів може бути обґрунтована за допомогою системного тлумачення. Так, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» передбачено: якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (цю норму слід розглядати в якості колізійної).

Аналогічні положення можна знайти і в інших нормативних актах. Наприклад, у ч. 2 ст. 10 Цивільного кодексу України передбачено: якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному в установленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. Додатковим правозастосовним орієнтиром при колізії норм міжнародного договору та інших законів є п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, в якому зазначено, що, виходячи зі ст. 9 Конституції України, суд не може застосовувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України. Вища юридична сила міжнародних договорів закріплена і в процесуальному законодавстві (ч. 5 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 4 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України). Так, у ч. 6 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

З теоретичної точки зору пріоритет міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, пояснюється визнанням в Україні принципу примату норм міжнародного права над нормами внутрішнього права.

Юридична сила міжнародних договорів, які від імені України укладені іншими органами державної влади, визначається юридичною силою актів органів, що їх підписали.

3) Юридична сила законів України. Вища юридична сила закону відносно всіх інших нормативно-правових актів обумовлюється верховенством Верховної Ради України як вищого представницького органу держави.

Верховенство парламенту передбачає принцип верховенства закону, а це означає, що ніхто, крім парламенту, не повинен володіти правом видавати закони, а закони є вищими за своєю юридичною силою, ніж всі інші нормативно-правові акти (крім Конституції України). Слід зазначити, що безпосередньо в Конституції України відсутні положення, які б прямо вказували на верховенство закону (в ст. 8 Конституції вживається лише термін «верховенство права»). Однак вищу юридичну силу законів відносно інших нормативно-правових актів можна «вивести» виходячи з низки статей Конституції України. Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов´язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; ст. 92 Конституції встановлює перелік питань, які регулюються виключно законами України. Також верховенство закону відносно інших нормативно-правових актів випливає з положень ст. 75, ч. 2 ст. 5, ч. 3 ст. 113, ч. 3 ст. 106 Конституції України. Крім того, додатковим правозастосовним орієнтиром при колізії норм закону та інших нормативно-правових актів є абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1.11.1996 р. № 9, в якому зазначено: якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов´язаний застосовувати закон, який регулює ці правовідносини. Юридична сила указів Президента України.

Юридична сила постанов Кабінету Міністрів України. Відповідно до ч. 3 ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. З цієї конституційної формули прямо випливає підзаконність, «підуказність» і навіть «субординаційність» постановам Верховної Ради України Постанов Кабінету Міністрів України.

Співвідношення юридичної сили актів центральних органів виконавчої влади

Прикладом колізії між нормами актів центральних органів виконавчої влади є правове регулювання реєстрації прав на земельні ділянки та нерухоме майно. Така реєстрації регламентується наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» від 07.02.2002 р. № 7/5 Разом з тим, реєстрація прав на земельні ділянки регламентується наказами Державного комітету по земельних ресурсах України: «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» від 04.05.1999 р. № 43, «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 23.05.2003 р. № 135, «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» від 02.07.2003 р. № 174. Відповідно до актів Держкомзему України, реєстрація прав на земельні ділянки здійснюється зовсім в іншому порядку, ніж це передбачено актами Міністерства юстиції: вона проводиться іншими органами, на інших засадах тощо.

При розв´язанні колізій між актами різних центральних органів виконавчої влади перевагу має акт органу, спеціально уповноваженого на регулювання певних суспільних відносин.

7) Співвідношення юридичної сили актів органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади. При визначенні такого співвідношення можливі три варіанти:

Здійснення органами місцевого самоврядування власних (самоврядних) повноважень. Такі повноваження насамперед передбачені ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Акти органів місцевого самоврядування в таких випадках складають автономну систему.

Здійснення повноважень, делегованих органам місцевого самоврядування державою. В даному разі, враховуючи положення ч. 4 ст. 143 Конституції України, яка передбачає, що органи місцевого самоврядування підконтрольні органам виконавчої влади, можна зробити висновок, що органи місцевого самоврядування при здійсненні делегованих повноважень мають меншу юридичну силу, ніж акти відповідних органів виконавчої влади.

Видання актів з питань повноважень, здійснення яких делегується радою місцевим органам виконавчої влади. В цьому випадку акти органів виконавчої влади мають меншу юридичну силу, ніж акти органів місцевого самоврядування. Завершуючи розгляд питання подолання ієрархічних колізій, акцентуємо особливу увагу на тому, що вища юридична сила певного акту може братися до уваги лише за умови, що такий акт був виданий певним суб´єктом правотворчості в межах його повноважень, тобто без перевищення компетенції. Це застереження ґрунтується на низці положень Конституції України. Так, ч. 2 ст. 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. В частині 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов´язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому у випадку, коли норма права, розміщена в нормативному акті з вищою юридичною силою, перебуває в колізії з нормою права, розміщеною в акті з меншою юридичною силою, але при цьому акт вищої юридичної сили прийнятий з порушенням компетенції, застосовувати слід саме норму права (акт), прийнятий в межах компетенції.

ВИСНОВКИ

Таким чином, загальне колізійне правило подолання ієрархічних колізій передбачає, що у випадку колізії норм права, розміщених у формах (джерелах) права з різною юридичною силою, застосовується норма, яка міститься в акті, що має вищу юридичну силу. У зв´язку з цим постає питання про критерій при визначенні юридичної сили актів, норми яких перебувають у колізії.

Юридична сила певного акту правотворчості (форми права) визначається: а) ієрархічним становищем суб´єкта правотворчості, який прийняв цей акт; б) особливостями процедури прийняття цього акту.

Отже, можна підвести наступні підсумки:

1. Колізія норм права - це відносини між нормами, що виникають з приводу регулювання одних і тих самих відносин. Іншими словами, перебувати в колізії можуть лише такі норми, які стосуються одного і того ж питання. Як сильно не відрізнялись би між собою норми права, але якщо вони предметом свого регулювання мають різні суспільні відносини, вони не можуть утворювати колізію.

2. Для колізії необхідно, щоб на врегулювання одних відносин претендували як мінімум дві чинні правові норми. При цьому наявність двох норм є лише мінімально необхідним для виникнення колізії, оскільки в деяких інших випадках перебувати між собою в колізії можуть три і більше норми права.

3. Серед колізій норм права прийнято виділяти: ієрархічні, змістовні, темпоральні (часові), просторові.

4. Формами вирішення колізій є: усунення колізій; подолання (розв´язання) колізій; створення та застосування колізійних норм.

5. Усунення колізій здійснюється суб´єктом правотворчості (включаючи Конституційний Суд України), який має право скасовувати (змінювати) норми права, які знаходяться у колізії. Внаслідок усунення колізії відбувається остаточне зняття (ліквідація) колізійної проблеми. Усунення колізії, наприклад, між двома нормами, може відбуватися шляхом: скасування однієї з двох норм, внаслідок цього перед правозастосувачем зникає проблема вибору між нормами; зміни (уточнення) предмета (об´єкта) регулювання норм, які претендують на застосування; відміни обох норм і видання нової норми права.

6. Подолання колізій. Вирішення колізій може відбуватися також шляхом їх подолання (розв´язання). Усунення колізій, оскільки воно пов´язане з правотворчістю, відбувається протягом значного проміжку часу. Водночас конкретні життєві обставини потребують негайного вирішення, процес застосування норм права не повинен зупинятися через наявність колізій норм права. Суб´єкт правозастосування обирає одну з двох норм і здійснює її застосування. Вибір такої норми здійснюється за допомогою: колізійних норм; теоретичних правил подолання колізій (колізійних принципів); способів тлумачення норм права; принципів права.

7. Загальне колізійне правило подолання ієрархічних колізій передбачає, що у випадку колізії норм права, розміщених у формах (джерелах) права з різною юридичною силою, застосовується норма, яка міститься в акті, що має вищу юридичну силу. У зв´язку з цим постає питання про критерій при визначенні юридичної сили актів, норми яких перебувають у колізії.

8. Юридична сила певного акту правотворчості (форми права) визначається: а) ієрархічним становищем суб´єкта правотворчості, який прийняв цей акт; б) особливостями процедури прийняття цього акту.