Теорія і практика правозастосування

2. Дія нормативно правового-акту в просторі

Важливим для реалізації нормативно-правового акту (далі - НПА) є з´ясування територіальних (просторових) меж його дії. З цією метою слід встановити: принципи, на основі яких вирішується питання щодо дії НПА в просторі; різницю між юрисдикціями держав щодо тих чи інших правовідносин та можливістю застосування юрисдикційними органами держави норм іноземного законодавства.

Принципи, на основі яких вирішується питання щодо дії НПА просторі.

Виділяють два принципи дії норм в просторі:

1) територіальний

2) екстериторіальний.

1) Територіальний принцип є основним принципом дії НПА в просторі. Він означає, що в межах території держави застосовується виключно правові норми, прийняті (видані) органами державної влади цієї держави. Наявність територіального принципу обумовлюється суверенітетом держави, який передбачає в тому числі і беззаперечне верховенство правових норм, виданих органами держави, на всю її територію. Поширення ж приписів державної влади поза території даної держави є порушенням суверенітету іншої держави. Отже, жодна держава не може бути примушена до застосування на своїй території права іноземної держави.

2) Екстериторіальний принцип. В умовах світової глобалізації економічних процесів, стрімкого розвитку взаємовідносин між державами та їх громадянами у різноманітних сферах життя, еміграції та імміграції, виникають відносини, правове регулювання яких не може підпорядковуватися одній правовій системі. Це стосується правовідносин з іноземним елементом:

- суб´єктом яких є іноземна фізична або юридична особа;

- об´єктом яких є річ, яка знаходиться за кордоном;

- у випадку коли юридичні факти, з якими пов´язано виникнення, зміна чи припинення правовідносин, мають місце за кордоном.

Такі правовідносини не можуть бути локалізовані в межах системи зако - нодавства однієї держави. Будь-яка держава в такому випадку зустрічається з проблемою вибору:

1) застосовувати своє власне законодавство;

2) дозволити врегулювати відповідні відносини згідно з законодавством іншої заінтересованої у такому врегулюванні держави.

Вибір другого варіанта здійснюється державою виключно добровільно. Водночас на сьогодні жодна держава в принципі не може відмовитися застосовувати іноземні закони, оскільки відмова в застосуванні у відповідних випадках іноземних законів може викликати відповідні заходи з боку інших держав, крім того, у певних випадках застосування іноземного законодавства для держави є більш доцільним, ніж застосування національного законодавства.

Тобто екстериторіальний принцип означає, що на території держави визнається і застосовується законодавство іншої держави. Однак застосування іноземного законодавства, а значить і визнання принципу екстериторіальності, є винятком, що можливий лише у міжнародних та міждержавних відносинах. Принцип екстериторіальності ґрунтується на добровільності та взаємності дій держав. Разом з тим потрібно відзначити, що наявність у певних відносинах іноземного елементу не призводить до автоматичного застосування іноземного законодавства. Дозвіл на застосування іноземного права дається саме національним законодавцем, тому формально- юридичною підставою визнання і застосування права іноземної держави на своїй території є відповідні положення закону або відповідні міжнародно- правові договори. Не виключені випадки, коли держава може використовувати іноземне законодавство і в односторонньому порядку, сподіваючись, що у випадку виникнення аналогічних відносин на території іноземної держави, правове регулювання відбуватиметься відповідно до її законодавства.

Принцип територіальної і екстериторіальної дії НПА неоднаково реалізуються в різних галузях вітчизняного права. Найбільш чітко територіальний принцип дотримується в таких галузях:

- конституційне;

- адміністративне;

- кримінальне;

- процесуальне право;

Дія екстериторіального принципу спостерігається у:

- цивільному;

- торговельному;

- сімейному праві.

Таким чином, держава дозволяє собі відхід від принципу територіальної дії НПА здебільшого у приватноправових відносинах. Проте навіть у приватноправових відносинах з іноземним елементом держава в особі своїх судових органів може відійти від принципу територіальної дії. Підставою для подібного вибору можуть бути безпека держави, основи встановленого в ній правопорядку тощо. Так, у ст. 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» вказано, що норма права іноземної держави не застосовується, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основним правопорядком (публічним порядком) України.

Способи вибору НПА при кваліфікації правової ситуації у випадку наяв - ності іноземного елементу:

- Відповідно до особистого закону особи. Це означає що правовий статус фізичної особи визначається правом держави, громадянином якої він є або в якій має місце постійного проживання;

- Відповідно до особистого закону юридичної особи. Це означає визначення правового статусу юридичної особи відповідно до місця її реєстрації або місця здійснення основної діяльності;

- Відповідно до закону місця знаходження речі. Відносини, пов´язані з речовими правами, врегульовуються законодавством держави, де знаходиться дана річ;

- Відповідно до закону місця вчинення дії. Це означає, що кваліфікація дій, які мають значення юридичного факту, відбувається відповідно до законодавства держави місця вчинення цих дій;

- Відповідно до закону суду. Суд застосовує процесуальне і матеріальне законодавство своєї держави, незважаючи на наявність у відносинах іноземного елементу.

Різниця між юрисдикціями держав та можливістю застосування юрисдикційними органами держави норм іноземного законодавства.

Юрисдикція держави - це право і обов´язок держави в особі уповноважених органів здійснювати розгляд і приймати правозастосовні акти щодо певних правовідносин.

Юрисдикція держави не поширюється на деякі категорії осіб:

- На глав держав і членів офіційних делегацій держави. Глава держави володіє повним імунітетом під час перебування на посаді, і притягнення його до відповідальності можливе лише в результаті процедури імпічменту. Імунітет глави держави стосується також і міжнародної сфери. Однак імунітет глави держави не визнається відносно злочинів проти миру і безпеки людства.

- На акредитованих дипломатичних і консульських представників. Насамперед це пов´язано з правилами так званого судового імунітету. В основі вищезазначеного імунітету лежить принцип суверенної рівності держав. Цей принцип означає рівність держав незалежно від наявних між ними відмінностей економічного, соціального, політичного або іншого характеру. Згідно з ним, усі держави мають принципово однакові права і обов´язки. В силу цього принципу юрисдикція держави не поширюється на дипломатичних і консульських представників, а також на території іноземних дипломатичних і консульських представництв, які мають статус органів держави. Тривалий час у теорії міжнародного права територія дипломатичних і консульських представництв вважалася територією акредитуючої (тобто іноземної") держави. На сьогодні поширеною є інша точка зору: територія консульств і посольств залишається територією держави місця знаходження цих об´єктів. Інша річ, що на цю територію не поширюється юрисдикція держави місця перебування представництв. Поширення юрисдикції іноземної держави на вказаних осіб означало б поширення юрисдикції однієї держави на територію іншої.

- На членів загальновизнаних міжнародних організацій. За загальним правилом існує повна недоторканність вищих посадових осіб, приміщення, транспорту, кореспонденції, архівів таких міжнародних організацій.

Крім того, дипломатичним імунітетом користуються також дружини (чоловіки) дипломатичних представників, їх неповнолітні діти, а також, згідно з міжнародним звичаєм, дорослі незаміжні доньки дипломата, які проживають разом з ним і перебувають на його утриманні.

Таким чином, при аналізі дії НПА в просторі може скластися ситуація, коли юрисдикція держави поширюється на певну сферу відносин, але юрисдикційні органи держави, насамперед суди, мають право або зобов´язані застосовувати норми права іншої держави щодо цієї сфери відносин.

ВИСНОВКИ

Таким чином, важливим для реалізації нормативно-правового акту є з´ясування територіальних (просторових) меж його дії. З цією метою слід встановити: принципи, на основі яких вирішується питання щодо дії НПА в просторі; різницю між юрисдикціями держав щодо тих чи інших правовідносин та можливістю застосування юрисдикційними органами держави норм іноземного законодавства.