Теорія і практика правозастосування

1.2. Втрата чинності нормативно-правовим актом

Втрата чинності - це кінцевий момент життя НПА, який означає втрату ознаки нормативності, залишаючись формою права лише в історичному значенні. Водночас втрата чинності певним НПА не означає, що він не може бути застосований до нинішніх подій. Втрата чинності насамперед характеризує неможливість керуватися таким НПА при оцінці подій, які почнуть відбуватися в майбутньому. Крім того, НПА, який втратив чинність, зберігає своє безпосереднє регулююче значення для юридичної оцінки подій минулого.

Обставини втрати чинності НПА:

1) Формальна відміна (пряме скасування). Право скасовувати НПА належить органу державної влади або місцевого самоврядування, який його прийняв як суб´єкту правотворчості. Крім того, право скасовувати НПА може належати також вищестоящим органам. Так, наприклад, п. 16 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України вправі скасовувати акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Таким чином, вирішуючи питання про правомірність прямого скасування НПА не тим органом, який його приймав, слід з´ясовувати, чи надано йому відповідних повноважень Конституцією або законами.

Способи формальної відміни НПА:

- Внесення змін до тексту самого НПА

- Прийняттям НПА в новій редакції

При викладенні НПА в новій редакції (навіть якщо про це немає спеціального застереження у тексті нового НПА), НПА попередньої редакції припиняє чинність (наприклад, Законом України «Про внесення зміни до статті 1241 Цивільного кодексу України» вказана стаття була викладена у новій редакції);

- Шляхом видання окремого акту

Наприклад, п. 1-1 ст. 40 Кодексу законів про працю України втратив чинність на підставі окремого закону - Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 1-1 статті 40 Кодексу законів про працю України»;

- Шляхом вказівки про скасування у новому НПА, який «приходить на зміну» попередньому НПА

Наприклад, у п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. зазначено: «Визнати такими, що втратили чинність Закон України «Про статус суддів», Закон України «Про судоустрій України», Закон України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»).

2) Фактична відміна. На відміну від формального способу, коли більш пізній НПА безпосередньо і чітко (формально) скасовує дію попереднього, при фактичній відміні формальна вказівка на скасування попереднього НПА відсутня. В цьому разі НПА перестає діяти, оскільки він замінений пізнішим НПА, який регулює ті ж самі суспільні відносини.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України № 4-зп від 3 жовтня 1997 р. у справі про набуття чинності Конституцією України, «звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Але ж загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Фактична відміна НПА пов´язана з класичним правилом римського права «кожний наступний акт скасовує дію попереднього з цього ж питання». Фактична відміна НПА має небажаний характер, оскільки така практика призводить до надмірного збільшення актів законодавства і його колізійності. Це призводить до неналежного правового регулювання поведінки суб´єктів права і суспільних відносин. При фактичній відміні чітко не зазначається перелік НПА, які втрачають чинність внаслідок такої відміни, до того ж акти, які фактично втратили чинність, формально не вилучаються з системи законодавства.

Приклад припису, на підставі якого відбувається фактична втрата чинності.

В абзаці 1 п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Отже, у цьому випадку для з’ясування наявності фактичної відміни НПА чи його частини необхідно встановити суперечність норми акту чи всього акту нормам зазначеного закону. Встановлення такої суперечності потребує здійснення низки аналітичних операцій. До того ж висновки з приводу суперечності норм права при фактичній відміні можуть бути неоднозначними, що може призвести до істотного ускладнення застосування правових норм.

Проте в деяких випадках уникнути фактичної відміни видається просто неможливим. Це стосується випадків, коли нормотворчий орган не має права безпосередньо відміняти НПА, видані іншим органом, хоча за юридичною силою норми права, видані цим органом, мають вищу юридичну силу. Так, юридична сила законів є вищою ніж юридична сила постанов Кабінету Міністрів України, проте Верховна Рада України не має право безпосередньо скасовувати постанови Кабінету Міністрів. Крім того, в деяких випадках пряма відміна унеможливлюється внаслідок великої кількості НПА, які підлягають скасуванню у разі прийняття нового НПА. Так, приймаючи кодифікований закон, законодавець часто не може взяти до уваги всі норми, розміщені у великій кількості інших НПА з цього ж предмету правового ре - гулювання. В усіх інших випадках доцільним є саме пряме скасування НПА або його частини.

3) Судова відміна. Мається на увазі втрата чинності НПА внаслідок судового рішення. Частина 1 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій його частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості» зазначений закон був визнаний неконституційним в цілому через порушення встановленої Конституцією України процедури набрання ним чинності.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти, їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

НПА (або його частина) втрачає юридичну силу з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про його неконституційність та не підлягає застосуванню як такий, що втратив чинність на підставі рішення Конституційного Суду України.

Крім того, відповідно до ст. 178 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративними судами можуть бути скасовані постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим у випадку їх невідповідності законам України; акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб´єктів владних повноважень у випадку їх невідповідності законам або актам вищої юридичної сили щодо них.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, тут маються на увазі інші (крім законів) акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

4) Настання певної дати, встановленої в НПА. Так, у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» та інших законодавчих актів України» передбачено, що цей закон втрачає чинність 1.09.2012 р.

5) Завершення строку, на який був прийнятий НПА. Так припиняє чинність, наприклад, Закон України, яким затверджується державний бюджет на певний календарний рік.

6) Настання конкретного юридичного факту, передбаченого в самому НПА або в іншому НПА Зокрема, в Законі України «Про Державну програму приватизації» від 03-06.1997 р. було передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і діє до затвердження чергової Державної програми приватизації. Коли 12.02.1998 р. був прийнятий Закон України «Про Державну програму приватизації на 1998 рік», то Закон України «Про Дер - жавну програму приватизації» втратив чинність.

Втрата чинності і призупинення НПА

Зупинення дії НПА - тимчасове припинення дії в часі НПА внаслідок певних обставин у порядку передбаченому законодавством. Так, статтею 66 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 р.» було зупинено на 2007 рік дію низки норм окремих законів України.

Втрата чинності НПА - остаточний його «вихід» з системи джерел (форм) права певної правової системи. При зупиненні дії після закінчення терміну, на який відповідний НПА призупиняв свою дію, він продовжує регулювати суспільні відносини.