Теорія і практика правозастосування

2.1. Встановлення фактичної основи для вирішення справи

Першою стадією застосування норм права є встановлення фактичної основи для вирішення справи. На цій стадії, яка ще називається «фактичною кваліфікацією справи», ретельно вивчаються конкретні обставини справи, що мають юридичне значення. Для застосування норм права важливими є лише істотні обставини справи, тобто ті, за якими законодавство у конкретному випадку закріплює статус юридичних фактів, або ті, наявність чи відсутність яких впливає на дію юридичних фактів. Залежно від різних комбінацій фактів справи однакові обставини можуть розглядатися як істотні або як неістотні. Наприклад, для розмежування складів злочинів крадіжка (ст. 185 Кримінального кодексу України) та грабіж (ст. 186 Кримінального кодексу України) істотним є спосіб викрадення чужого майна.

Таким чином, юридична сторона фактів завжди встановлюється на основі критеріїв та вимог правової норми. Без правової норми не можна розпізнати - чи має даний життєвий випадок юридичне значення чи не має. Фактичні обставин справи встановлюються за допомогою доказів. Суб´єкт правозастосування оцінює докази, встановлює їхню достовірність, визначає їхню допустимість та належність до предмету справи, а також значимість для висновків по справі.