Актуальні проблеми кримінального права

4.3.2. Чи можливе виділення злочинів у сфері підприємницької діяльності в окремий розділ КК України?

Досліджуючи проблему виділення у КК розділу «Злочини у сфері підприємницької діяльності» російський дослідник А. Горелов зазначає, що до числа злочинів у сфері підприємницької діяльності вчені відносять різні види злочинів (в Україні їх ознаки визначені в статях розділу VII КК України) [12]. При цьому, розуміючи складність цієї категорії злочинів, автор публікації визначає, що питання полягає не стільки в допустимості використання відповідного терміна «злочини в сфері підприємницької діяльності», скільки у визначенні об’єкта відповідних посягань, що є необхідним як один із важливих етапів кримінально-правової кваліфікації для відмежування даних діянь від інших злочинів у сфері господарської діяльності. Об’єкт злочинів у сфері підприємницької діяльності можна в найзагальнішо- му вигляді визначити як суспільні відносини в сфері підприємницької діяльності, зазначає А. Горелов.

Підприємницькою діяльністю є самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у встановленому законом порядку. Мета прибутку, вигоди є ознакою більшості посягань, вчинених у сфері підприємницької діяльності. Разом із тим дана мета не завжди розглядається законодавцем як кримінальна.

Злочинність у сфері підприємницької діяльності являє собою соціальне явище, суть якого в різноманітних суспільно небезпечних діяннях, що посягають на відносини, котрі виникають при здійсненні підприємницької діяльності, порядок якої визначений господарським та цивільним законодавством, у тому числі при реєстрації суб’єктів підприємництва (приватних підприємців і комерційних організацій), а також у процесі діяльності, спрямованої на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг суб’єктами підприємництва.

Галузі підприємництва за визначенням є галузями економіки. Злочинність у сфері підприємницької діяльності виходить за межі злочинності в сфері господарських відносин. До числа злочинів, що посягають на відносини в сфері підприємницької діяльності, можуть входити різні злочинні діяння, у тому числі й ті, що не входять у розділ VII КК України. Разом із тим, оскільки йдеться про необхідність виділення групи злочинів у сфері підприємницької діяльності для вирішення завдань кримінально-правової оцінки, необхідно застосовувати цей термін лише у вузькому розумінні, придатному для використання в процесі кваліфікації злочинів. А це означає, що відносини в сфері підприємницької діяльності в таких злочинах виступають як основний, додатковий або факультативний об’єкт.

Визначаючи критерій для віднесення конкретних злочинних діянь до того або іншого підвиду економічних злочинів, деякі дослідники вказують на сферу підприємництва лише як на основний об’єкт, при цьому визначають його не дуже чітко, не відрізняючи від відносин у сфері економічної діяльності в цілому. Так проф. Б. М. Леонтьєв відносить до злочинів, що посягають на встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності, не тільки фіктивне підприємництво, а й реєстрацію незаконних угод із землею, а також придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, тобто й ті злочини, які сферу підприємництва зачіпають далеко не у всіх випадках [12].

Професор Б. В. Волженкін відносить створення перешкод для законної підприємницької діяльності до злочинів посадових осіб, що порушують установлені Конституцією й федеральними законами гарантії здійснення економічної, у тому числі підприємницької, діяльності, права й свободи її учасників, а незаконне підприємництво — до злочинів, що порушують загальні принципи встановленого порядку здійснення підприємницької й іншої економічної діяльності [12].

А. Горелов зазначає, що, на його думку, є підстави для виділення групи злочинів у сфері господарської діяльності, що посягають саме на відносини в сфері підприємництва. Керуючись даним вище визначенням підприємницької діяльності, до переліку злочинів у сфері підприємницької діяльності (підприємницьких злочинів) можна віднести діяння, що мають відношення до сфери підприємництва як основного й додаткового, а також факультативного об’єкта. Коли ця сфера страждає найбільшою мірою, вона повинна бути визнана основним об’єктом злочину. Там же, де вона зачіпається злочинним діянням не в першу чергу, а поряд з іншими охоронюваними кримінальним законом суспільними відносинами, — додатковим. Не виключено, що відносини в сфері підприємницької діяльності можуть спричинювати не у всіх випадках вчинення суспільно небезпечного посягання, передбаченого тією або іншою статтею розділу про злочини у сфері господарської діяльності. Вони, таким чином, будуть виступати як факультативний об’єкт. Так розмірковує А. Горелов. Однак, у зв’язку з тим, що ми не бачимо можливості виділити у КК України окремий розділ про злочини у сфері підприємницької діяльності, то вважаємо за необхідне навести аргументацію на підтримку нашої позиції.

У підрозділі 4.3.1 ми розглянули технологічні аспекти кримінальних процесів у сфері економіки з метою визначення аргументів «за» і «проти» щодо виділення у КК України самостійного розділу під назвою «Злочини у сфері економіки» або розділу «Економічні злочини». В результаті дослідження співвідношення технологічних і матеріально-правових ознак струк- турно-утворюючих елементів ми дійшли висновку, що це різні поняття. їх співвідношення можна визначити як ціле і частка. За етимологічними і матеріально-правовими ознаками, перше, родове, поняття включає у свою сферу, крім економічних злочинів, багато інших злочинів, скажімо навіть вбивство, яке некоректно назвати економічним злочином, хоча воно й може вчинятись з економічних мотивів (усунення конкурентів чи партнерів з метою заволодіння їх власністю — це замовник, і отримати гонорар — виконавець-кілер). Друге поняття — економічні злочини є складовою першого, бо вчиняється теж у сфері економіки, але, на відміну від першого, тільки в процесі або під виглядом економічної діяльності.

У підрозділі 4.3.1 ми також показали, що технологічна і матеріально-правова структура явищ і діянь, означених у межах розглянутих нами понять, адекватно співвідносяться з поняттями «господарські злочини» та «злочини у сфері господарської діяльності», оскільки перші здійснюються в процесі, або під виглядом господарської діяльності, а в сферу других, крім господарських, включаються навіть убивство на замовлення і деякі інші злочини, які вчиняються з корисливих економічних чи господарських мотивів, але назвати їх ні економічними, ні господарськими не можна, бо вони вчиняються не в процесі і навіть не під виглядом господарської діяльності.

У зв’язку з виникненням питання про доцільність виділення в КК розділу «Злочини у сфері підприємницької діяльності» [12] слід зазначити, що аналіз співвідношення наведених вище технологічних, етимологічних і матеріально-правових складових елементів понять «сфера діянь» (економічних чи господарських) і сама «діяльність» (економічна чи господарська) свідчить, що виділяти такий розділ КК не можна, і не лише тому, що поняття «сфера» включає діяння, які підприємницькими не можна назвати, а й тому, що розд. VII КК України «Злочини у сфері господарської діяльності» містить злочини, що посягають на: фінансову систему країни (статті 199—200 та 207—209^і); регулятивно дозвільні відносини (статті 201—206 і 213—235); бюджетні відносини (статті 210—212).

Стаття 205 КК, яка нібито прямо називає термін «підприємництво», по суті регулює не сам процес підприємницької діяльності, а регулятивно-дозвільні відносини, пов’язані не з підприємницькою, а з забороненими видами діяльності як такої. Тобто введення запропонованого розділу не дасть нічого й для «відмежування» таких (підприємницьких) діянь від «інших злочинів у сфері господарської діяльності» як етапу їх кваліфікації. Поняття «підприємницькі злочини», або «злочини у сфері підприємницької діяльності», має, насамперед, значення для кримінологічних досліджень з метою моніторингу підприємницьких відносин та встановлення нових способів чи видів суспільно небезпечних діянь, які можуть бути криміналізовані як злочини у сфері господарської діяльності.